Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня прочан.

Кир допомагає полоненим повернутися

1 У перший рік^[a] царювання перського царя Кира, щоб справилося слово Господнє, мовлено пророком Єремією^[b], Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:

² «Так каже Кир, цар перський:

„Господь, Бог Небесний, віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. ³ Хто з вас належить до Його народу? Хай їхній Господь буде з ними і нехай підуть вони в Єрусалим, що в Юдеї, і збудують храм Господа, Бога Ізраїлю, тобто Бога, який в Єрусалимі. ⁴ А інші мешканці міст, де ще залишилися ізраїльтяни, мають допомагати їм золотом та сріблом, добром і худобою, а також добровільними пожертвами на храм Господній в Єрусалимі”».

⁵ І піднялися старійшини родин Юди та Веніамина, священики та левити—всі, кого Бог надихнув іти будувати храм Господній в Єрусалимі. ⁶ А сусіди їхні допомагали їм срібними й золотими речами, добром усіляким, худобою та дорогоцінними дарунками, а також різноманітними добровільними пожертвами. ⁷ А цар Кир виніс посуд храму Господа, який Навуходоносор забрав був з Єрусалима й помістив у храмі своїх лжебогів. ⁸ Кир, цар перський, передав усе те скарбнику Мітредату, а той зробив реєстр і віддав усе те Шешбацару, юдейському вождю.

⁹ Ось перелік того, що було там: золотих полумисків—тридцять, срібних полумисків—одна тисяча, ножів—двадцять дев’ять, ¹⁰ золотих кухлів—тридцять, срібних кухлів—чотириста десять, іншого посуду—одна тисяча.

¹¹ Всього було там п’ятдесят чотири тисячі предметів посуду з золота та срібла. Шешбацар привіз усе те добро, коли полонені були повернуті Господом з Вавилона до Єрусалима.

Павло змінює свої плани

¹² Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю. ¹³ Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю, ¹⁴ так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

¹⁵ Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі. ¹⁶ У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї. ¹⁷ Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні»—одночасно?

¹⁸ Та Бог—правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно. ¹⁹ Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван^[a], Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».