Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
Нааман, зцілений від корости
5 Нааман очолював військо арамійського царя[a]. В очах царя був він видатною, високоповажною людиною, адже через нього дав Господь перемогу Араму. Він був хоробрим воїном, але хворів на коросту.
2 Загони арамійців ходили в походи і з якогось набігу захопили з собою молоду ізраїльтянку, яка стала служницею дружини Наамана. 3 Вона сказала своїй пані: «От якби мій володар побачився з пророком, який мешкає в Самарії! Той би його вилікував від прокази!»
4 Нааман пішов до свого володаря й повідомив йому все, що сказала ізраїльтянка. 5 «Неодмінно піди,—погодився цар Арама.—Я пошлю листа царю Ізраїлю». Отак і поїхав Нааман, прихопивши з собою десять талантів[b] срібла, шість тисяч шекелів[c] золота і ще десять перемін одягу. 6 В листі, який він мав вручити ізраїльському царю, писалося: «З цим листом я посилаю до тебе свого слугу Наамана, сподіваючись, що ти вилікуєш його від прокази».
7 Прочитавши листа, цар Ізраїлю розірвав на собі одяг, промовляючи: «Та чи ж я Бог? Хіба я можу вбивати й оживляти? Чому цей чоловік посилає когось до мене, аби я зцілив від прокази. Ви тільки погляньте, як він намагається роздмухати між нами сварку!»
8 Коли Еліша, Божий чоловік, прочув, що цар Ізраїлю порвав на собі одяг, він послав йому звістку: «Навіщо ти одяг на собі порвав? Пришли до мене цього чоловіка, і він довідається, що в Ізраїлі є пророк».
9 Так Нааман з усіма кіньми й колісницями опинився біля дверей Елішевої оселі. 10 Еліша вислав до нього посланника з такими словами: «Піди до Йордану й помийся в ньому сім разів, так зцілиш своє тіло й очистишся».
11 Але Нааман розлютився й сказав: «Я гадав, він неодмінно вийде мені назустріч, стане переді мною, звернеться до імені Господа Бога свого, змахне рукою над ураженим місцем на моєму тілі й вилікує від прокази. 12 Хіба ж Авана й Арпар, річки Дамаска, не кращі за будь-які води Ізраїлю? Хіба я не міг помитися в них і очиститись?» Тож він повернувся й, розлючений, подався геть. 13 До Наамана підійшли його слуги й почали вмовляти: «Батьку[d] наш, якби пророк говорив тобі щось надзвичайне, хіба ти не зробив би того? Наскільки ж більше, коли він сказав тобі: „Помийся й очистишся!”»
14 То він спустився до Йордану й сім разів омився в ньому, як наказав Божий чоловік. Тіло його зцілилося, шкіра очистилася й стала такою, як у юнака.
13 А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить. 14 Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним. 15 Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм. 16 Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш. 17 Ти можеш прекрасно віддавати подяку Богу молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно.
18 Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас. 19 Але в церкві я краще скажу п’ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою!
20 Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими. 21 В Писанні[a] сказано:
«Я буду говорити з цими людьми
устами чужинців й чужими мовами,
але навіть і тоді вони мене
не послухають».(A)
Так каже Господь.
22 Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар—не для невіруючих, а для віруючих. 23 І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли? 24 Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде. 25 Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!»[b]
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International