Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
25 Адже Господь опікується й досі
народом бідним у часи страждань!
Він не ховається, коли Його покличуть.
Він відгукнеться, Він прийде на допомогу.
26 Я прославлятиму Тебе серед людей
за всі діла Твої великі.
Перед лицем прибічників Твоїх,
я принесу обіцяні офіри.
27 Прийдуть смиренні, поїдять і наїдяться[a]!
Ті, хто шукає Господа, хваліть Його завжди,
і ваше серце буде щасливе на віки!
28 Всі люди у далеких землях, пам’ятайте
про Господа й до Нього поверніться!
Нехай усі народи на землі
в пошані схиляться перед Тобою!
29 Чому? Бо Господу належить царство,
правитель над всіма народами—Господь!
30 Трапезуватимуть усі здорові,
схилятимуться перед Ним!
І на порозі смерті й мертві:
всі схилятимуться перед Ним!
31 Нащадки їх служитимуть Йому.
Прийдешнім поколінням говоритимуть вони
про славу нашого Володаря.
Настають страшні часи спраги та голоду за Словом Господнім
11 Господь Бог говорить:
«Дивіться, вже надходить час,
коли Я голод напущу на край.
Та це буде не голод за хлібом і не спрага за водою,
але ж на слово Господа настане голод.
12 Люди блукатимуть від моря і до моря,
і з півночі на схід тинятимуться туди-сюди,
й шукатимуть слово Господа і не знайдуть його.
13 Понепритомніють дівчата гарні того дня,
і хлопці молоді від спраги знепритомніють також.
Симон-ворожбит
9 Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим. 10 Всі люди, від найменшого до найбільшого, прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік має силу Божу, яка зветься Великою Силою». 11 Багато людей стали його послідовниками, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.
12 Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення, як чоловіки, так і жінки. 13 Сам Симон повірив у Благовість і, коли охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер вже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.
14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла Послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана. 15 Прибувши у ту землю, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб ті отримали Дух Святий. 16 Адже поки що він ні на кого з них не зійшов; вони ще тільки-но охрестилися в ім’я Господа Ісуса.
17 Тож, коли Петро й Іоан поклали руки на них, вони отримали Дух Святий. 18 Тоді Симон, побачивши, що Дух Святий пролився на людей через покладання рук апостолів, почав пропонувати їм гроші. 19 Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Святим Духом».
20 Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий. 21 У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне. 22 Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум. 23 Бо я бачу, що ти повен гірких заздрощів. Ти перебуваєш у полоні гріха». 24 На те Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».
25 Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони були, та донесли до людей Слово Господа, а потім повернулися до Єрусалиму. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських містах.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International