Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Господь—мій пастир, через те я маю все.
2 В зелених луках Він дає мені спочити,
веде мене повз тихі води озерні.
3 Він оживляє мою душу,
шляхами добрими[a] ведучи мене,
являючи всю доброту Свою.
4 І навіть у долині смерті чорній[b]
нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною.
Твій жезл і палиця мене втішають[c].
8 Побачивши Йосипових синів, Ізраїль спитав: «А це хто?» 9 І Йосип відповів батькові: «Це мої сини, яких Бог дарував мені тут». Яків сказав: «Будь ласка, підведи їх до мене, я благословлю їх». 10 Ізраїлеві очі вже були слабкі, бо він був старий, і погано бачив. Коли Йосип підвів своїх синів до нього, той обняв і поцілував їх. 11 Тоді сказав Ізраїль Йосипові: «Я вже й не сподівався побачити обличчя твоє, та бачиш, Бог дав мені побачити ще й нащадків твоїх».
12 Тоді Йосип відвів їх від Ізраїлевих колін і вклонився йому до землі[a]. 13 Йосип поставив їх обох: Ефраїма по праву руку від себе, ліворуч від Ізраїлю, а Манассію по ліву руку від себе, праворуч від Ізраїлю—і підвів синів до нього. 14 Ізраїль простягнув свою правицю й поклав її Ефраїмові на голову (той був молодший). Тоді свою ліву руку—Манассії на голову, схрестивши руки, хоча Манассія був старший. 15-16 І благословив Ізраїль Йосипа, мовивши:
«Нехай Бог,
якому поклонялися мої пращури Авраам та Ісаак,
Бог, Який був пастирем мені усе життя і є дотепер,
Ангел, що врятував мене від усіх незгод,
благословить цих хлопців,
щоб вони були названі ім’ям моїм і моїх пращурів,
щоб зростали вони великим народом на землі».
17 Йосип був незадоволений, побачивши, що Ізраїль поклав свою правицю Ефраїмові на голову. То він узяв батькову руку, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Манассії. 18 Він сказав батькові: «Не так, тату! Цей первісток. Поклади свою правицю йому на голову».
19 Але його батько відмовився це зробити, сказавши: «Я знаю, синку, знаю. Від нього також піде народ і він також буде великий. Та його молодший брат стане більший від нього, а нащадки його стануть чисельними народами».
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мт. 14:13-21; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)
30 Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили. 31 Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».
32 От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця. 33 Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли. 34 Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International