Revised Common Lectionary (Complementary)
П’ята скарга Єремії
7 О Господи, пошив мене Ти в дурні,
отож обдурено мене.
Свою Ти силу показав,
тож перемога за Тобою.
Та цілий день із мене збиткувалися люди,
і кожен насміхався наді мною.
8 Щоразу, промовляючи, кричу від болю,
бо пророкую про нещастя та насильство.
Бо стало слово Господа для мене докором,
тим, з чого люди цілий день глузують.
9 І я сказав:
«Не буду більш собі нагадувати про Бога,
і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
як палаючий вогонь в моєму серці,
багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
тож ті, хто переслідує мене,
принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
носить їм вічний сором, що не знає забуття.
12 О Всемогутній Господи,
Хто випробовує праведних бажання і думки.
Яви мені Твою відплату,
бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.
13 Співайте Господу! Всевишнього хваліть!
Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.
7 О Господи мій Всемогутній і Володар,
не допусти, аби мене цурались.
Бог Ізраїлю, не дай їм почуватись прикро,
аби мене цурались Твої вірні.
8 Лице вкриває сором,
то заради Тебе я терплю ганьбу.
9 Стороняться, мов чужака, мене брати,
для кревних родичів немов чужий я.
10 Мене з’їда любов палка до Твого храму,
і дошкуляють боляче пересуди людські.
11 Хоч плачу я, принижений, та вони все докоряють.
12 Коли жалобний одяг надягаю,
усі довкруги на кпин мене здіймають,
13 про мене теревенять на майданах,
п’янички, й ті про мене віршики складають.
14 Але молюся, Господи, Тобі:
прийми мене, я так цього бажаю!
Дай, Боже, відповідь з великою любов’ю,
із рятівною владою Своєю.
15 Тягни ж мене із мулу і не дай піти на дно.
Спаси мене від тих, хто ненависть плекає,
врятуй мене з глибокої води.
16 Не дай зімкнутись хвилям наді мною,
не дай безодні проковтнуть мене,
не дай могильній тьмі запанувати.
17 Господь, дай відповідь мені Своєю доброю любов’ю,
поміть мене, допоможи у милості Своїй!
18 Не відвертай обличчя від Свого раба.
Допоможи мені в біді, не зволікай!
Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі
6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? 2 Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? 3 Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? 4 Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. 5 Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. 6 Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. 7 Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.
8 Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. 9 Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. 10 Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.
11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі.
24 Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. 25 Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»
Бійтеся Бога, не людей
(Лк. 12:2-7)
26 «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 27 Те, що Я кажу вам у пітьмі[a], кажіть при світлі[b], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.
28 Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. 29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! 30 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! 31 То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»
Не соромтеся своєї віри
(Лк. 12:8-9)
32 «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. 33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Лк. 12:51-53; 14:26-27)
34 «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. 35 Я прийшов, аби
підняти сина проти батька,
дочку проти матері,
а невістку проти свекрухи.
36 Ворогами людини стануть її домашні.(A)
37 Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. 38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. 39 Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International