Revised Common Lectionary (Complementary)
7 О Господи мій Всемогутній і Володар,
не допусти, аби мене цурались.
Бог Ізраїлю, не дай їм почуватись прикро,
аби мене цурались Твої вірні.
8 Лице вкриває сором,
то заради Тебе я терплю ганьбу.
9 Стороняться, мов чужака, мене брати,
для кревних родичів немов чужий я.
10 Мене з’їда любов палка до Твого храму,
і дошкуляють боляче пересуди людські.
11 Хоч плачу я, принижений, та вони все докоряють.
12 Коли жалобний одяг надягаю,
усі довкруги на кпин мене здіймають,
13 про мене теревенять на майданах,
п’янички, й ті про мене віршики складають.
14 Але молюся, Господи, Тобі:
прийми мене, я так цього бажаю!
Дай, Боже, відповідь з великою любов’ю,
із рятівною владою Своєю.
15 Тягни ж мене із мулу і не дай піти на дно.
Спаси мене від тих, хто ненависть плекає,
врятуй мене з глибокої води.
16 Не дай зімкнутись хвилям наді мною,
не дай безодні проковтнуть мене,
не дай могильній тьмі запанувати.
17 Господь, дай відповідь мені Своєю доброю любов’ю,
поміть мене, допоможи у милості Своїй!
18 Не відвертай обличчя від Свого раба.
Допоможи мені в біді, не зволікай!
12 Але вони скажуть: „Дарма. Ми йтимемо за власними намірами, і кожен із нас уперто чинитиме лихо те, яке душі його завгодно”».
13 Тож ось що Господь каже:
«Спитайте між народами,
чи хтось подібне чув?
Яку мерзоту діва-Ізраїль вчинила!
14 Чи може каміння рухатись само по собі?
Чи може сніг зійти ливанський
з піків горних[a]?
Чи зможуть пересохнути
холодні й бурхливі води?
15 Однак Мене забув народ Мій
і курить ладан ідолам нікчемним,
що змусили народ Мій спотикатись
на древньому його шляху.
Боввани повели їх манівцями,
а не праведним шляхом.
16 На пустку перетвориться їхня земля,
на посміховисько довічне.
Жахатимуться всі, хто йтиме нею,
хитатимуть у смутку головою.
17 І Я, немов той східний вітер,
розвію їх перед ворогами.
Спиною повернусь до них, а не обличчям
у лиху годину їхню».
Ісус пізнав життя земне, щоби спасти людей
5 Адже не Ангелам підкорив Він світ прийдешній, про який ми говоримо. 6 Є у Святому Писанні такі слова:
«Чому рід людський для Тебе такий важливий,
чому піклуєшся про нього Ти?
Ким є цей син людський[a],
котрий в помислах Твоїх?
7 На деякий час зробив його Ти нижчим,
ніж Ангели.
Його Ти наділив і славою, і честю.
8 Ти все поклав Йому до ніг»[b].(A)
Віддавши йому владу над світом, Бог не лишив нічого такого, що не підкорялося б чоловіку. Однак ми й нині ще не бачимо, щоб усе підкорялося йому. 9 Але ми бачимо Ісуса, Який лише ненадовго був поставлений нижче за Ангелів. Ми бачимо Його, увінчаного славою і честю через Його мученицьку смерть. З Божої милості Ісус прийняв смерть за всіх людей.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International