Revised Common Lectionary (Complementary)
40 Для диригента. Псалом Давида.
2 Я щиро довірявся[a] Господу.
І Він признав мене, прислухавсь до моїх молитв.
3 Він із могили витягнув мене, слизької ями[b],
поставив ноги на тверде, опору дав надійну.
4 Він пісню вклав нову в мої уста:
подяки Богу нашому за всі його діла.
Чимало хто побачить, і тоді,
благоговінням сповнені, довіряться Йому.
5 Благословенний той,
хто на Господа у вірі покладається,
а не звертається до демонів і лжебогів[c].
6 Господь, наш Бог! Чимало Ти створив чудес.
Прекрасних задумів Твоїх—без ліку.
Розповідатиму про них я знов і знов,
хоч їм нема числа.
7 Тобі насправді не потрібні жертви та офіри.
Всеспалень Ти не вимагав, ні жертви за гріхи.
Ти дав нам вуха, щоб Тебе почути[d].
8 Тоді сказав я: «Гляньте, я прийшов.
Написано про мене в книзі».
Поверніться до Господа
14 Ізраїль, повернись до Бога, Господа свого, бо ти спіткнувся за гріхи свої. 2 Слова любові запишіть й до Господа із ними поверніться. Скажіть Йому:
«Прости нам всі гріхи, що ми вчинили.
Прийми оці слова, як жертву,
що ми підносимо тобі—хвалу з уст наших[a].
3 Не варто мчати до Ассирії,
бо вона нас не врятує.
Не скажемо тому, кого самі створили:
„Ти—Бог наш, через Тебе й сирота зігрітий”».
Господь простить Ізраїль
4 Господь говорить: «Я вибачу їх за те,
що вони прагнули покинути Мене.
Я буду їх любити вільно,
бо гнів Мій відвернувся вже від них.
5 Я буду, мов роса для Ізраїлю.
Він проросте, немов лілія,
вкорениться, немов ливанський кедр.
6 Його коріння розростеться рясно,
і буде він розкішний, як олива
а запах, наче у кедрових лісів Ливану.
7 Народ Ізраїлю знову буде жити під захистом Моїм.
Вони ростимуть, мов пшениця,
виганятимуться, мов лоза.
І слава Ізраїлю буде, як вино Ливану.
Застереження проти бовванів
8 Ефраїме, не матиму Я більше ніякого діла
до тих бовванів[b].
Я той, хто відповідає на молитви твої,
та зберігає тебе[c].
Я, мов вічнозелений й розкішний кипарис.
Твоє благословення приходить від Мене».
Остання порада
9 Хто мудрий, хай збагне усе це,
хто розуміння має, хай того навчиться.
Прямі путі Господні,
й лише праведні ходять ними.
Хто коїть гріх на тім путі, тих спіткає смерть[d].
Син Людський—Господь суботи
(Мк. 2:23-28; Лк. 6:1-5)
12 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус проходив пшеничним полем. Його учні зголодніли й почали зривати пшеничні колоски та їсти зерно. 2 Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» 3 Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 4 Вони ввійшли до дому Божого і з’їли священні хліби, що були наготовані Богові, хоч ті підношення, за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків. 5 Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають? 6 Але кажу Я вам, тут щось величніше, ніж храм.
7-8 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Писання: „Я хочу милосердя, а не пожертв(A)”,—то не судили б невинних, бо Син Людський—Господь і над суботою».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International