Revised Common Lectionary (Complementary)
7 Народе мій, Ізраїлю! Послухай,
що мовлю Я, що свідчу: «Я твій Бог!»
8 Не дорікатиму, картати я не буду
за те, що пожертв і офір замало,
ви їх приносите щодня.
9 Не заберу бичка зі стайні,
ані ягня з кошари!
10 Та ж маю одомашнених і диких звірів,
які пасуться в незчисленних горах.
11 Я знаю і гірського птаха і звірятко польове—
усе, що повзає по землі й літає в небі.
12 Якби я зголоднів, не став би Я просити їсти,
бо Всесвіту господар Я, все тут моє!
13 Хіба телятину Я споживаю,
чи випиваю кров козла? Ні!
14 Я прагну, щоб приносили ви жертви дяки,
розподіляючи їх між собою.
Не відступіться від обіцяного Богу Всевишньому.
15 Позвіть Мене, коли обступлять лихоліття,
і возвеличте, вже коли врятую.
7 Лише за днів приниження і безпритульності народу
Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні.
Коли народ її потрапив до ворожих рук
і нікому допомогти їй.
Збиткуються з її поразки вороги.
8 Єрусалим великий гріх вчинила,
тож і нечистою зробилася вона.
Хто вихваляв її колись, тепер принижує,
бо бачить голизну її.
Вона ж лиш стогне і ховає очі.
9 Нечистота на пелені у неї.
Не думала, що з нею станеться таке.
Всі вражені її падінням, і нікому утішити її.
Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки,
бо ворог переміг мене».
10 Наклав він руку на усі її скарби.
Вона побачила,
що погани увійшли в її святиню—храм Господній.
Це саме ті, про кого Ти казав:
«Вони не повинні вступати до Твого зібрання».
11 Народ її стогне у пошуках хліба.
Вони свої скарби віддали за харчі,
щоби лишитися живими.
Говорить Єрусалим:
«Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».
17 Ці лжевчителі—неначе сухі, безводні джерела, чи гнані бурею хмари. На них чекає морок темряви вічної. 18 Вони вихваляються безглуздими словами, та вводять людей у пастку гріха. Використовуючи як спокусу тілесні бажання, вони знаходять тих, хто тільки-но втекли від неправедного життя й повертають їх до гріха. 19 Вони обіцяють тим людям волю, хоча самі є раби гріховного розтління. Адже людина є рабом того, що підкорило її.
20 Бо коли люди, прийнявши й пізнавши Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, відійшли від опоганення світу, а потім знову загрузли в ньому, переможені, цього разу їхня доля буде ще гіршою, ніж коли вони вперше стали на шлях розпусти. 21 Краще для них було б і не пізнавати праведної дороги, ніж пізнати святу заповідь, передану їм, і знову зректися її. 22 Що трапляється з такими, справедливо говорить прислів’я: «Пес повертається до свого ж блювотиння»(A) або «Як свиню не мий, вона все одно грязюку знайде».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International