Revised Common Lectionary (Complementary)
Господь звертається до Йова
38 Тоді із бурі до Йова звернувся Господь:
2 «Хто це, хто це чорнить пораду
словами нерозумними?
3 Підпережись, як воїн.
Тоді тебе спитаю Я, а ти Мені усе поясниш.
4 Де був ти в час, коли землі основи Я творив?
Ну ж бо, скажи, якщо розумний ти.
5 Хто її виміри окреслив? Ти ж бо знаєш.
І хто її відміряв потім?
6 Що є підґрунтям для земних основ,
і хто землі поклав наріжний камінь,
7 коли всі зорі вранішні співали,
і веселились Ангели[a],
прославляючи плоди Його творінь?
8 Хто широчінь морську у брами взяв,
коли вона лилась, немов із лона,
9 коли їй хмари одягнув
і мрякою її запеленав,
10 коли кордони моря я провів
і встановив залізні ґрати й двері,
11 коли сказав: „Ти можеш докотитися сюди й не далі,
ось тут межа твоїх (могутніх) хвиль”.
Книга П’ята
(Псалми 107–150)
107 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[a].
23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
й раптово падали у глибочінь морську.
І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
хай славлять Господа старійшин збори.
Павлові труднощі
6 Ми працюємо разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали. 2 Адже каже Він:
«Я почув тебе в сприятливі часи,
й допоміг тобі у День Спасіння».(A)
Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Порятунку.
3 Ми нікому не прагнемо перешкоджати, щоб служіння наше ніхто не ганив. 4 Навпаки, у всьому ми пропонуємо себе, як і мусять слуги Божі, терпляче зносячи випробування, лихо і страждання. 5 Ми терпляче зносимо побиття, в’язниці, розруху, тяжку працю, безсонні ночі й голод. 6-7 Чистотою своєю, своїми знаннями, терпінням і добротою ми показуємо, що ми слуги Божі. І запорука нам—Дари Духа Святого і наша щира любов, слово правди і сила Божа. Праведне життя приготувало нас до боротьби з усілякими нападами.
8 Деякі люди шанують і хвалять нас, а інші—ганять і ображають. Нас вважають шахраями, але ми завжди дотримуємося правди. 9 Кажуть, що ніхто нас не знає, але ми відомі всім. Кажуть, що ми помираємо, але дивіться! Ось ми живі! Кажуть, що нас покарали, але нас ще не стратили. 10 Кажуть, що ми засмучені, але ми завжди раді. Нас вважають бідняками, але ми стількох людей зробили багатими! Вважають, що ми нічого не маємо, та ми володіємо всім.
11 Коринтяни! Ми вільно говоримо з вами, наші серця відкриті для вас. 12 Ми не відмовляємо вам у своїй любові. Це ви скупі на любов до нас. 13 Звертаюся до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам.
Ісус вгамовує бурю
(Мт. 8:23-27; Лк. 8:22-25)
35 Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» 36 Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.
37 Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води. 38 Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?» 39 Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша. 40 І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?» 41 Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International