Revised Common Lectionary (Complementary)
52 Для диригента. Маскіль Давида, 2 про те, як Доеґ-едомієць прийшов до Саула зі звісткою про те, що Давид перебуває в будинку Агімелеха.
3 Вояче, як можеш похвалятися ти злом,
що заподіяв? Бога ти ганьбиш.
4 Ти завжди замишляєш справи підлі,
язик твій, наче гостра бритва,
плете оману й зраду для людей.
5 Дорожче зло тобі, аніж добро,
брехати любиш більш,
аніж творити справедливість. Села
6 І ти, і твій язик пащекуватий
аж спраглі ображати інших.
7 Тож схопить тебе Бог і викине з оселі[a],
дощенту дім знесе,
життя твого коріння висмикне з землі. Села
8 Посвідчать все те праведники, убояться,
ще й глузуватимуть із тебе:
9 «Поглянь, отой вояк тупоголовий,
що не знаходить порятунку в Бога,
натомість вірить у багатство,
спасіння він шукає у гордині й злі».
10 Я ж, наче та зелена олива,
яка зростає у Господнім храмі,
на віки вічні довіряюся Його любові.
11 Твої діла я возвеличувати буду,
побожним сповіщатиму[b] Твоє ім’я,
що вимовлене для добра було!
Ливанський кедр
31 Одинадцятого року, третього місяця у перший день вигнання слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, скажи фараонові, царю Єгипту і його народу:
„Чию велич можна порівняти з твоєю?
3 Ассирія колись була кедром ливанським,
із гіллям рясним, що затіняло ліс;
сягнистий, він вивищувавсь над хмарами.
4 Плекали води його велич,
глибини давали йому висоту.
Потоки в підніжжі його струмували
і розтікались до інших дерев.
5 Тож вигнався він вище всіх дерев у полі,
з розлогим гіллям, з кроною густою,
адже води завжди було удосталь.
6 Гніздилися птахи небесні в його гіллі,
під ним плодились звірі польові,
у затінку його великі народи селились.
7 Він був величний красою і буйнолистий,
адже коріння сягало підземних вод.
8 Кедри Бога в саду Едемськім
не могли з ним змагатися гіллям.
Навіть платани не могли зрівнятись
з його листям.
В Божім саду не було йому рівних дерев!
9 Я дав йому вроду і силу гілля
на заздрість деревам Едема
у Бога в саду”».
10 Тож ось що Господь Бог говорить: «Я дозволив йому вирости над іншими деревами, та він запишався висотою своєю. 11 За те Я віддав його земному володарю, щоб чинив з ним по гріхах його. Я відштовхнув його від себе. 12 І найлютіші чужих народів зрубали його й покинули. Гілля його попадало по всіх горах і долинах, віття його поламане лежало по всіх яругах краю. Всі народи землі вийшли з тіні його й покинули її.
Павло закінчує своє послання
11 Погляньте, якими великими літерами я власноручно пишу вам це послання. 12 Всі ті, хто прагнуть справити добре враження на свій народ, намагаються примусити вас зробити обрізання. Та роблять вони це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест[a] Христовий. 13 Адже навіть ті, хто робить обрізання, самі не дотримуються Закону, а лише від вас цього вимагають. І все це для того, щоб похвалитися, що ви підкорилися їм.
14 Я ж не буду вихвалятися ніколи й нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа! Через той Хрест весь світ був розіп’ятий[b] для мене, а я був розіп’ятий для світу. 15 Бо ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення. Що справді важливе—це нове створіння[c] Боже. 16 Отже, нехай буде мир і милість, всім тим, хто дотримується цього правила, тобто Божому Ізраїлю[d].
17 І нарешті я прошу, щоб ніхто більше не обтяжував мене нічим, бо я вже ношу на тілі своєму рани[e], які є свідченням того, що я належу Христу.
18 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з духом вашим, брати і сестри мої! Амінь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International