Revised Common Lectionary (Complementary)
78 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[a],
й коліно Ефраїма не обрав[b].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
13 Увечері налетіли перепелиці й укрили табір, ставши легкою здобиччю для євреїв, а вранці навколо табору випав шар роси. 14 Коли роса зійшла, то на поверхні пустелі зосталися тоненькі крупинки, ніби паморозь на землі.
15 Побачивши це, Ізраїлеві діти спитали одне одного: «Що це?»[a] Бо вони не знали, що то таке. Мойсей сказав їм: «Це хліб, що Господь дав вам на поживу. 16 Ось як наказав Господь: „Кожен із вас має набрати стільки, скільки може з’їсти. Візьміть по кошику[b] на людину, залежно від кількості людей у кожному намет”».
17 Ізраїлеві діти так і зробили. Дехто з них зібрав багато, а дехто—мало. 18 І коли поміряли кошиком, то з’ясувалося, що той, хто назбирав багато, не мав лишку, а той, хто назбирав мало, тому не бракувало. Кожен назбирав стільки, скільки міг з’їсти.
19 Мойсей сказав їм: «Нічого не лишайте до ранку». 20 Та вони не послухали Мойсея. Дехто лишив трохи на ранок, і завелися там черви, і воно запліснявіло. І Мойсей розгнівався на них. 21 Щоранку кожен із них збирав стільки, скільки міг з’їсти. Та коли сонце припікало, їжа танула. 22 У п’ятницю вони назбирали вдвічі більше—по два кошики на кожного. Всі старійшини громади прийшли й доповіли про це Мойсею. 23 Він же їм сказав: «Ось що наказував Господь: „Завтра день цілковитого відпочинку—свята субота для Господа. Печіть, що маєте пекти, й варіть, що маєте варити, а що залишиться, те відкладіть для себе й тримайте до ранку”».
24 Отже, відклали вони те до ранку, як звелів Мойсей. І не запліснявіло воно, й не позаводилися там черви. 25 Мойсей сказав: «Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні ви не знайдете нічого в полі. 26 Ви збиратимете протягом шести днів, а на сьомий, в суботу, вам потрібно спочивати».
19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом,
Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
Я назву коханою».(A)
26 А також:
«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
„Ви—не Мій народ”,
там їх назвуть дітьми живого Бога».(B)
27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
немов того піску морського,
однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
і без зволікань».(C)
29 І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній
не залишив для нас нащадків,
ми б стали як Содом і Ґоморра».(D)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International