Revised Common Lectionary (Complementary)
Книга П’ята
(Псалми 107–150)
107 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[a].
23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
й раптово падали у глибочінь морську.
І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
хай славлять Господа старійшин збори.
29 І далі Йов пояснював:
2 «Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи,
коли мене беріг Господь.
3 Коли Його світильник наді мною сяяв,
коли я йшов крізь морок за Його вогнем,
4 коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа
в моїм наметі мешкала,
5 коли ще Всемогутній був зі мною,
коли я жив оточений синами,
6 коли мій кожен крок купався в молоці,
коли зі скель мені текла олива,
7 коли виходив я до брами міста
і на майдані місце посідав[a],
8 переді мною молодь розступалась,
а сивочолі зводились на ноги,
9 коли вельможі при мені змовкали,
і на вуста свої долоні клали,
10 коли правителів змовкали голоси
і язики до піднебіння прилипали.
11 Вони хвалили все, що я казав,
і кожен крок мій схвалювали дружно,
12 оскільки бідний люд я рятував,
коли зверталися за поміччю до мене,
коли підтримував безпомічних сиріт.
13 У злидні скинутий благословляв мене,
і вдів серця від радості співали.
14 І праведність мені служила за вбрання,
а справедливість за тюрбан мені була.
15 Я був очима для сліпого
я був ногами для кривого.
16 Я для нужденних батьком був.
Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.
17 Злі приниження володарів спиняв я,
й рятував слабкіших з рук гнобителя[b].
18 Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі,
я дні свої помножу, мов пісок”.
19 Моє коріння досягне води,
роса нічна мої гілки зволожить.
20 Постійно сили будуть відновлятись,
лишатиметься лук в моїх руках тугим.
Павло вирушає до Македонії та Греції
20 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. 2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. 3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. 4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. 5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. 6 Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Павло повертає до життя мертвого
7 У неділю[a], коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої[b], Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. 9 Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
10 Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». 11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. 12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Павло проповідує в Мілеті
13 Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. 15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International