Revised Common Lectionary (Complementary)

133 Пісня прочан.

Смерть Ізраїля

²⁹ Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. ³⁰ Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. ³¹ Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. ³² Те поле й та печера придбані у хиттитів».

³³ Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.

Поховання Ізраїля

50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. ² І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. ³ На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.

⁴ Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: ⁵ „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». ⁶ Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».

⁷ І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. ⁸ А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. ⁹ Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.

¹⁰ І прийшовши до токовища Атад^[a], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. ¹¹ Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм^[b]. Це по той бік ріки Йордан.

¹² Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. ¹³ Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.

¹⁴ І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.

Не примушуйте інших грішити

¹³ Тож годі осуджувати одне одного. Краще виріште не робити перешкод чи спокус на шляху брата свого. ¹⁴ Я переконаний як той, хто в Господі Ісусі, що не буває нечистої їжі самої по собі. Для того вона є нечистою, хто її вважає такою.

¹⁵ Але якщо ти образиш свого брата через їжу, то це означає, що ти не слідуєш любові. Не занапасти їжею своєю того, за кого помер Ісус. ¹⁶ Отже, не поводься так, як ти вважаєш добрим, але інші будуть вважати злим.

¹⁷ Бо в Царстві Божому найважливіші не їжа і не напої, а праведність, мир і радість, які Дух Святий дарує нам. ¹⁸ Хто служить Христу, живучи так, той догоджає Богу і схвалений людьми.

¹⁹ Тож дбаймо про все, що служить миру і взаємному зміцненню. ²⁰ Не руйнуйте діла Божого заради їжі. Будь-яка їжа—чиста. Але не годиться їсти того, що брата твого веде до гріха. ²¹ Краще не їсти м’яса, не пити вина, ані робити таке, що веде брата твого до гріха. ²² Тримайте переконання свої між вами і Богом. Щасливий той, хто не відчуває вину за ті вчинки, які вважає правильними. ²³ Але той, хто навіть їсть із сумнівом, засуджений Богом, бо його вчинки—не від віри. Та все, що не від віри є гріхом.

Ми сильні вірою своєю

15 Ми сильні, отже, мусимо бути терпимі до слабких і не догоджати собі. ² Кожен з нас мусить догоджати ближньому своєму, аби укріпити його дух.