M’Cheyne Bible Reading Plan
Аммонійці зганьбили Давидових людей
19 Згодом помер Нагаш, цар аммонійців, а його син став царем.
2 Давид сказав: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, бо його батько колись був прихильний до мене». Отож Давид вирядив посланців до Гануна висловити співчуття з приводу смерті його батька.
Коли Давидові слуги прибули до земель аммонійців до Гануна, аби висловити йому співчуття, 3 аммонійські придворні спитали Гануна: «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, оскільки прислав своїх посланців висловити тобі співчуття? Чи не прийшли сюди його люди розвідати все, скинути владу й вивідувати на цій землі».
4 Отож Ганун схопив Давидових посланців й ув’язнив їх. Він поголив їх[a], обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть.
5 До Давида прийшли й розповіли йому про тих чоловіків, і він вирядив посланців їм назустріч, оскільки люди ці були дуже принижені. Цар наказав: «Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть бороди, а тоді повертайтеся».
6 Коли аммонійці зрозуміли, що дуже образили Давида, то Ганун і аммонійці послали тисячу талантів[b] срібла аби найняти колісниці й кінноту з Арам-Нагараїма[c], Арам-Мааки та Зови. 7 Вони також найняли тридцять дві тисячі колісниць та царя Мааки з його військом. І вони пішли й розбили табір біля Медеви. Аммонійці зібралися з усіх міст і вийшли до бою.
8 Почувши про це, Давид вислав Йоава з цілим військом. 9 Аммонійці виступили назустріч, вишикувалися в бойовому порядку біля брами міста, а їхні царі були самі на відкритій місцевості.
10 Йоав побачив військові лаштунки, що збиралися виступити проти нього, як попереду, так і позаду. Тоді він відібрав найкращі ізраїльські загони й послав їх битися з арамійцями. 11 Усіх, хто залишився, він передав під командування свого брата Авішая. І вони розташувалися проти аммонійців. 12 Йоав попередив: «Якщо арамійці виявляться сильнішими за мене, тоді ти мусиш прийти мені на допомогу, а якщо аммонійці будуть сильнішими за тебе, тоді я допоможу тобі. 13 Будь сміливим, поборемося хоробро заради нашого народу та міст нашого Бога. І нехай Господь зробить так, як вважає за потрібне».
14 Йоав зі своїм військом пішов до арамійців на битву, і ті повтікали від нього. 15 Коли аммонійці побачили, що арамійці втекли, вони також кинулися навтіч від війська Авішая, брата Йоава до свого міста. І Йоав повернувся до Єрусалима.
16 Коли арамійці побачили, що ізраїльтяни їх перемогли, вони вирядили посланців і привели арамійців, що жили на іншому боці ріки Євфрат. Шофах, командуючий Хададезеровим військом, очолив їх.
17 Давидові про це доповіли, і він зібрав усіх ізраїльських воїнів і перейшов Йордан. Він наблизився до арамійців і розташував свої війська навпроти них. Давид розташував своє військо до бою, і арамійці напали на них. 18 Арамійці кинулися тікати, і військо Давида знищило сім тисяч арамійських колісниць, сорок тисяч піших воїнів, а також вони вбили Шофаха, командуючого військом.
19 Коли Хададезерові піддані побачили, що зазнали поразки від ізраїльтян, вони уклали з Давидом угоду про мир й почали йому служити. Отож арамійці відмовилися надалі допомагати аммонійцям.
Йоав розбиває аммонійців
20 Навесні, коли царі виходять на війну, Йаов вивів і своє військо й спустошив землю аммонійців. Він пішов і обліг Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі. Йоав напав на Равву і спустошив її.
2 Давид зняв корону з голови їхнього царя[d]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант[e]. Її було покладено на голову Давида. І ще забрав він з міста багато здобичі. 3 Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами. Так Давид учинив з усіма аммонійськими містами, а потім він з усім військом повернувся до Єрусалима.
4 Трохи згодом у Ґезері розпочалася війна з филистимлянами. Там хушієць Сиввекай убив Сіпая, одного з нащадків Рефаїма[f]. Филистимлян було підкорено.
5 В іншій війні з филистимлянами Елханан, син Яїра, вбив Лахмі, брата гіттійця Ґоліафа, у якого руків’я списа було немов ткацький вал.
6 Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців. Він також був нащадком Рефаїма. 7 Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимеа, Давидового брата. 8 Ці филистимляни були нащадками Рефаїма з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.
Вітання
1 Вітання від Петра, апостола Ісуса Христа, до вибраних людей, які живуть далеко від рідної країни, і розкидані по Понтії, Ґалатії, Каппадокії, Азії та Віфінії.
2 Ще з початку світу, згідно з задумом Бога, Отця нашого, через освячення Духом вас було обрано стати Його святим народом. Волею Бога вас було призначено бути слухняними Йому і очищеними завдяки жертовній крові Ісуса Христа.
Благодать і мир нехай вам примножаться!
Віра—коштовніша за золото
3 Благословенний Бог, Отець нашого Господа Ісуса Христа. Великою милістю своєю Він відродив нас до нового життя, яке приносить живу надію завдяки воскресінню Ісуса Христа з мертвих. 4 Це надія на нетлінну, непорочну, нев’янучу спадщину, що чекає нас на небесах.
5 Ви, захищені силою Божою завдяки вірі своїй, знайдете спасіння, яке отримаєте в кінці світу. 6 Радійте з цього, навіть якщо зараз ви й страждаєте від різних випробувань. 7 Випробувана віра ваша—набагато чистіша і коштовніша від золота, яке все ж таки тлінне, хоч і вогнем випробовується. Та коли з’явиться Ісус Христос, бездоганна віра ваша заслужить похвалу, славу і честь.
8 Хоча ви й не бачили Христа, але ви любите Його. Навіть якщо ви зараз не можете побачити Його на власні очі, ви віруєте у Нього і сповнюєтеся невимовною славною радістю. 9 І ви досягнете мети своєї віри—спасіння душ ваших.
10 Пророки ретельно вивчали й розшукували все, що стосується цього спасіння. Вони провіщали про обіцяну нам благодать. 11 Дух Христа сповіщав через тих пророків про страждання, і про майбутню славу, яку отримає Ісус, прийнявши їх. Пророки намагалися збагнути те, про що Дух свідчив: коли це станеться, і яким буде світ у той час. 12 І відкрилося їм, що не собі вони служать, а вам. Це було сповіщено Духом Святим, який зійшов з небес через благовісників. Навіть Ангели бажають дізнатися про все, що знаєте ви.
Заклик до святого життя
13 Тож приготуйте ваш розум для служіння й пильнуйте[a]. Всі надії свої покладіть на благодать, що буде дана вам, коли з’явиться Ісус Христос. 14 У минулому ви не мали того розуміння, яке у вас є тепер, тож ви поводилися відповідно з своїми неблагочестивими бажаннями. Проте зараз, ви стали дітьми Бога, отже будьте слухняні Йому. 15 За прикладом Бога, Який обрав вас, прагніть святості в усіх вчинках своїх. 16 Бо сказано у Святому Писанні: «Будьте святі, тому що Я святий»(A).
17 І якщо називаєте Його Отцем, Який безсторонньо судить вчинки кожного, то живіть з пошаною[b] до Нього, поки перебуваєте на цій землі[c]. 18-19 Ви знаєте, що не тлінним сріблом та золотом вас було викуплено від марного життя, якому ви навчилися від ваших предків, а дорогоцінною кров’ю чистого і непорочного Ягняти—кров’ю Христа. 20 Його було вибрано ще до створення світу, але ж з’явився Він останнім часом лише заради вас. 21 Завдяки Христу ми повірили в Бога. Він воскресив Ісуса з мертвих і дарував Йому славу, тож ваша віра й надія—на Бога.
22 Тепер, коли ви, сприйнявши Слово правди, очистили душі свої для справжньої братньої любові, любіть одне одного палко й від щирого серця. 23 Ви відродилися не від насіння тлінного, а від життєдайного Слова Божого, яке існуватиме вічно.
У Писанні говориться:
24 «Наше життя подібно до дикої квітки,
а слава людська подібна до цвіту.
Трава засохне, цвіт опаде.
25 Але Слово Боже буде жити вічно».(B)
І це Слово є Доброю Звісткою, яка була проповідувана вам.
Бог покликав, і Йона послухався
3 І вдруге було Йоні слово Господнє. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, й проповідуй йому ті слова, що Я сказав тобі».
3 Тож підвівся Йона й відразу ж рушив до Ниневії, як Господь наказав. Ниневія була великим містом у Бога, за три дні не обійдеш.
4 Йона пішов до міста і пройшов його за один день. Він проповідував і казав: «Через сорок днів Ниневію буде зруйновано».
5 І люди Ниневії повірили Богові! Вони закликали всіх поститися, тож вдягнулися в верета—всі, від великого до малого.
6 Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл[a]. 7 По тому в Ниневії оголосили його наказ:
«За велінням царя та його вельмож, жодна людина, ані тварина, ні віл, ані вівця нічого не їстимуть й не питимуть води. 8 Кожна людина й тварина мусять вдягнутись у вереття і якомога голосніше гукати до Бога. Кожен мусить полишити лихе своє життя й припинити власноручно чинити насильство. 9 Хто знає? Можливо, Бог і передумає, і перестане гніватися, тож ми тоді не загинемо».
10 Побачив Бог вчинки їхні, побачив, що вони полишили своє лихе життя, і тому Бог передумав щодо біди, про яку казав Він, що нашле на них, і не зробив цього.
Супутники Ісуса
8 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним. 2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.
Притча про сіяча
(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)
4 Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: 5 «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. 6 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».
Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб
дивились вони, але не бачили,
чули, але не розуміли».(A)
Пояснення притчі про сіяча
(Мт. 13:18-23; Мк. 4:13-20)
11 «Ось вам пояснення притчі: зерно—то Слово Боже. 12 Зерно, що впало при дорозі—це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння. 13 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа. 14 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів[a]. 15 А зерно, що впало на добру землю—це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».
Не приховуйте світла
(Мк. 4:21-25)
16 «Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло. 17 Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду.
18 Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, який, як йому здається, йому належить».
Ісусові учні—Його родина
(Мт. 12:46-50; Мк. 3:31-35)
19 Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп. 20 Ісусові сказали: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають бачити Тебе».
21 У відповідь Ісус сказав: «Моя мати і брати—це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».
Ісус вгамовує бурю
(Мт. 8:23-27; Мк. 4:35-41)
22 Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» І вони вирушили. 23 Поки вони пливли, Ісус заснув, а на озеро налетів штормовий вітер. Човен почав наповнюватися водою. 24 Учні розбудили Ісуса зі словами: «Господи, Господи, ми гинемо!» Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям вгамуватися. Вітер вщух, і на озері запала тиша.
25 А Ісус звернувся до Своїх учнів: «Де ваша віра?» Та вони були налякані й збентежені, й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Зцілення біснуватого
(Мт. 8:28-34; Мк. 5:1-20)
26 І припливли вони до землі Ґерасинської[b], що на протилежному березі озера від Ґалилеї. 27 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.
28 Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене». 29 Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.
30 Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Легіон»[c],—бо багато бісів вселилося в того чоловіка. 31 Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню[d]. 32 Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.
33 Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
34 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. 35 І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. 36 Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений. 37 То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх.
Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї, 38 а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами: 39 «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.
Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу
(Мт. 9:18-26; Мк. 5:21-43)
40 Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його. 41-42 Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.
43 У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів,[e] та ніхто з них не зміг допомогти їй. 44 Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.
45 Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусібіч напирає на Тебе і тисне». 46 Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене». 47 Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала. 48 Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».
49 Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» 50 Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».
51 Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини. 52 Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить». 53 Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.
54 Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!» 55 Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча. 56 Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International