M’Cheyne Bible Reading Plan
Йосія відновлює Угоду
23 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. 2 Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, пророками, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. 3 Цар став біля колон і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі. Потім усі пристали до Угоди.
4 Цар наказав головному священику Гилкії, священикам другого рангу та охоронцям брами винести з Господнього храму все, що було виготовлене на честь Ваала, Ашери та всіх небесних світил. Він спалив усе те за Єрусалимом, в долині Кідрон, а попіл відправив у Бетел. 5 Він звільнив поганських священиків, яких наставили юдейські царі для служби, і які спалювали запашне куріння на узвишшях юдейських міст та довкола Єрусалима та курили ладан на честь Ваала, сонця й місяця, сузір’їв та всіх небесних світил. 6 Він виніс стовп Ашери з Господнього храму за околицю Єрусалима, в долину Кідрон, і там спалив його. Потім стер на порох і розвіяв той порох по могилах простих людей[a]. 7 Він знищив будинки чоловіків-розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали покривала для вшанування Ашери.
8 Йосія привів усіх священиків з юдейських міст і осквернив усі узвишшя від Ґеви й до Беершеби, на яких священики спалювали запашне куріння. Він зруйнував місця поклоніння біля брам, а також на вході до брами Ісуса, володаря міста, зліва від міської брами. 9 Однак священики узвиш не правили службу біля жертовника Господу в Єрусалимі, вони їли опрісноки разом зі своїми братами-священиками.
10 Йосія осквернив Тофет, що в долині Бен-Гінном, так, що ніхто не міг там принести в жертву Молоху сина чи дочку, пославши їх на вогонь. 11 Він розчистив вхід до Господнього храму, прибравши звідти коней, які стояли на подвір’ї біля кімнати служителя на ймення Натан-Мелех, і яких юдейські царі посвятили сонцю. Потім Йосія спалив колісниці, посвячені сонцю.
12 Цар позбивав вівтарі, поставлені юдейськими царями на даху біля горішньої кімнати Агаза й вівтарі, які Манассія збудував у двох подвір’ях Господнього храму. Він потрощив і розвіяв попіл у долині Кідрон. 13 Цар осквернив також узвишшя на схід від Єрусалима, на південь від Нищівної гори. Ці узвишшя збудував ізраїльський цар Соломон, для Ашторет, гидоти сидонян, Хемоша, гидоти Моава й Мілкома, бридкому богу народів Аммона. 14 Йосія потрощив священні камені й збив стовпи Ашери, засипав ці місця людськими кістками.
15 Він розвалив навіть вівтар у Бетелі й те узвишшя, що насипав Єровоам, син Невата, який штовхнув Ізраїль на переступ[b]. Він знищив навіть той вівтар і ті пагорби. Отже, він спалив те узвишшя, стер на порох вівтарні камені, а також спалив стовп Ашери. 16 Озирнувшись довкола, Йосія побачив поховання, розкидані на схилі гори. Він звелів витягнути кістки з поховань і спалити на вівтарі, щоб осквернити їх. Усе відбулося справді так, як мовив Господь устами Божого чоловіка, що передбачив ці події[c]. Божий чоловік пророкував про ці події, коли Єровоам знаходився біля вівтаря під час святкування. Потім Йосія озирнувся і побачив могилу Божого чоловіка.[d]
17 Цар запитав: «Що то за пагорбок я побачив?»
Тамтешні люди йому відповіли: «Це поховання Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї і передрік усе те, що ти зробив із жертовником у Бетелі».
18 «Дайте йому спокій,—сказав цар.—Нехай ніхто не тривожить його кісток». Ось так вони не рушили ні його кісток, ні кісток пророка, який прийшов із Самарії.
19 Так само, як і в Бетелі, Йосія усунув усі будинки поклоніння на узвишшях, які ізраїльські царі спорудили в містах Самарії, чим прогнівали Господа. 20 Йосія вигубив усіх священиків узвиш на жертовниках, попаливши там людські кістки. Згодом він повернувся в Єрусалим.
21 Цар віддав наказ усім людям: «Відсвяткуйте Пасху Господа вашого Бога, як записано в цій книзі Заповіту». 22 Ніколи ще так не відзначали Пасху ні з часів суддів, які правили Ізраїлем, ні в добу правління ізраїльських та юдейських царів. 23 Лише на вісімнадцятому році правління царя Йосії святкували Пасху Господа в Єрусалимі.
24 Та це ще не все. Йосія позбавився людей, які займалися чаклунством і ворожбою. Він повикидав з осель божків, бовванів та всіляку гидоту, яку можна було зустріти в землі юдейській та в Єрусалимі. Роблячи це все, він пильнував за словами Закону, написаними в книзі, яку в Господньому храмі знайшов священик Гилкія. 25 Ні до правління Йосії, ні після нього не було схожого на нього царя, який би так повернувся до Господа: з щирим серцем, до глибини душі, віддаючи всі сили, як і вимагав того Закон Мойсея[e].
26 Однак Господь не охолов від киплячої люті, якою горів до Юдеї за всі ті справи, що вчинив Манассія, збуривши Господній гнів. 27 Тому Господь і сказав: «Я усуну Юдею з-перед очей Своїх, як усунув Я Ізраїль. Відрину Я й Єрусалим, обране Мною місто, й забуду про цей храм, про який сказав: „Тут бути Моєму імені!”»[f] 28 А щодо інших подій за часів правління Йосії та всього, що він робив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.
29 Коли царем був Йосія, єгипетський цар Неко підійшов до Євфрата на допомогу ассирійському царю. Цар Йосія вирушив йому назустріч, щоб зустрітися в бою, але Неко вбив його в Меґіддо, коли побачив його. 30 Слуги Йосії перевезли в колісниці його тіло з Меґіддо до Єрусалима й поховали в його гробниці. А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, й помазав його і зробив царем замість батька.
Єгоагаз, цар Юдеї
31 Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії, родом з Ливни. 32 Єгоагаз чинив зле в Господніх очах, як і його пращури. 33 Фараон Неко закував його в кайдани в Ривлі, Гаматському краї, аби той не правив у Єрусалимі. А на Юдею наклав данину в сто талантів[g] срібла та один талант[h] золота. 34 Фараон Неко поставив Еліакима, сина Йосії, царювати замість Йосії, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. А Єгоагаза він відправив до Єгипту, де той і помер. 35 Єгояким платив фараону Неко сріблом та золотом, як той і вимагав. А щоб збирати ці кошти, він обклав податком землю, залежно від земельних володінь.
Єгояким, цар Юдеї
36 Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Зевіда, дочка Педаї. Була вона родом з Руми. 37 Він чинив зле в очах Господа, як і його батьки.
Обраний Богом
5 Кожного первосвященика обирають з-поміж людей. І призначення його—допомогти людям в тому, що вони мають робити для Бога, а також нести Йому дари й пожертви за гріхи. 2 Так, первосвященик спроможний бути лагідний з тими людьми, хто грішить через своє незнання, бо й сам він має слабкості. 3 Його обов’язок—приносити пожертви як за гріхи інших людей, так і за власні.
4 І ніхто не може сам собі надати цю велику честь—бути первосвящеником. Він має бути покликаний Богом, як то було з Аароном. 5 Так само й Христос не обрав Самого Себе, щоб одержати цю славу стати первосвящеником, то Бог зробив це, сказавши Йому:
«Ти—Син Мій,
сьогодні Я став Твоїм Отцем».(A)
6 Те ж говориться і в іншому місці Святого Писання:
«Священик Ти навіки,
як той Мелхіседек».(B)
7 Під час Свого земного життя Ісус звертав Свої молитви й благання з голосінням великим та сльозами до Того, Хто міг врятувати Його від смерті. Він був відомий своєю побожною шаною Всевишнього, і тому Бог відгукнувся на Його прохання. 8 І хоч Христос був Сином Божим, але опановував покору через страждання. 9 А вдосконалившись, Він став джерелом вічного спасіння для тих, хто слухняний Йому. 10 Тож Бог проголосив Його первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Завжди слідуйте вченню Божому
11 Можна багато говорити про це, але непросто пояснити вам, бо ви навіть і не бажаєте те зрозуміти. 12 Вам би вже слід самим стати вчителями, а ви все потребуєте когось такого, хто навчив би вас найпростіших першооснов Божого вчення. Ви потребуєте молока, а не твердої їжі! 13 А той, хто живе на молоці, нічого не знає про справжнє вчення[a], бо він усе ще є немовлям. 14 А тверда їжа—для тих, хто зрілий. Їхнє розуміння навчене досвідом—розрізняти правду і кривду.
Наближається День Господній
2 На сполох бийте на горі Моїй святій[a]!
Гукайте голосно на цій Святій горі Моїй!
Нехай всі люди краю затремтять,
бо йде Господній день, він близько.
2 І буде він днем темряви і мороку,
днем темних й чорних хмар.
Немов пітьма, яка вкриває гори,
незлічене й могутнє військо.
Одвіку ще такого не було,
й ніколи більш не буде.
3 Юрмища зруйнують країну,
як вогонь усепожираючий:
земля попереду, немов той сад Едему,
позаду—геть спустошена пустеля,
й нікому не уникнути цього.
4 Вони схожі на коней,
скачуть, мов бойова кіннота.
5 Послухайте, як гуркочуть вони, наче колісниці,
стрибаючи по верхівках гір,
немов гуготіння вогню, що стерню пожирає,
неначе лаштується військо могутнє до битви.
6 Народи від жаху тремтять перед нею,
обличчя кожне сполотніло від страху.
7 Ці воїни кидаються в бій,
та швидко на стіни лізуть.
Вони вперед несхибно крокують,
з путі свого ніхто з них не зверне.
8 Жодний солдат не штовхне того, хто поруч,
простує кожний з них своїм шляхом.
Хтось упаде з них, вражений стрілою,
та інші не спиняють біг.
9 Вони вриваються у місто, вилазячи на мури,
вони вдираються в оселі,
крізь вікна лізуть, наче крадії.
10 Земля трясеться перед ними, і небеса тремтять,
затьмарюються сонце й місяць,
й зірки перестають світити.
11 Господь підносить голос перед військом,
адже велике Його військо, могутнє справді,
воно виконує Його накази.
Великий день Господній і страшний!
Нікому подужати його не вдасться!
Господь вимагає, щоб люди змінилися
12 «Але й тепер,—Господь говорить,—
до Мене поверніться серцем всім,
з постом, плачем і голосінням.
13 Серце роздеріть своє, а не вбрання[b]».
До Господа, до Бога вашого верніться,
бо Він благий, і милосердний Він,
терплячий і величний у любові,
готовий кару переглянути для вас.
14 Хто знає? Може Всевишній передумає,
і дасть Своє благословення вам
офіри й ливні жертви Йому принести.
Моліться Господу
15 Сурміть у сурму на Сіоні!
Призначте піст! Скликайте зібрання!
16 Людей зберіть! Призначте урочисте зібрання!
Зберіть старійшин, немовлят, дітей покличте!
Нехай вийде зі свого покою молодий,
хай молодиця вийде з-під запони.
17 Нехай священики, Господні слуги,
ридають між жертовником і ґанком[c].
Хай кажуть:
„Змилуйся Ти над Своїм народом.
Не дай над власністю Твоєю[d] глузувати
і збиткуватися народам іншим, говорячи:
„Де ж той їхній Бог?”»
Господь відбудує край
18 Тоді Господь розгнівався за край Свій,
і до свого народу співчуття відчув Господь.
19 Господь сказав тоді народу: «Ось посилаю Я вам
збіжжя, молоде вино й олію, і ви насититеся.
Більше не дозволю наругою вам бути серед народів.
20 Від вас далеко Я зашлю північне військо[e].
Зашлю його в сухі й спустошені краї,
передовий загін зашлю за Мертве море,
а задню охорону—за Середземне море.
І сморід їхній піднесеться вгору,
підніметься бридкий той дух,
бо так багато скоїли вони лихого.
Землю буде відновлено
21 Не бійся, земле! Радуйся і веселись,
адже Господь зробив великі справи!
22 Не бійтеся, тварини дикі,
бо зазеленіють пасовиська у пустелі,
дерева принесуть плоди,
смоква й лоза дадуть врожай добірний.
23 Сіону діти, веселіться і радійте,
бо Господь пошле вам дощ
в ознаку щедрості Своєї:
і ранній дощ, і пізній, як Він і робив раніше.
24 Токи наповняться зерном,
олія й молоде вино переливатимуться
через верх із діжок.
25 Я відшкодую вам за ті роки,
що їх пожерла гусінь-сарана,
стрибуча сарана, нищівна сарана і сарана летуча[f]—
Моє велике військо, що проти вас послав Я.
26 Ви їстимете і насититеся,
й хвалити будете ім’я Господа вашого Бога,
бо диво Він для вас зробив.
Народ Мій більш ніколи принижений не буде.
27 І знатимете ви, що Я в Ізраїлі живу,
що Я Господь, ваш Бог, і іншого немає.
І Мій народ ніколи більш принижений не буде.
Господь наділить увесь народ духом Своїм.
28 Я після цього виллю Дух Мій на усіх людей,
пророкуватимуть сини і дочки ваші.
Сни будуть снитися старійшинам,
а ваші юнаки найкращі бачитимуть з’яви.
29 Навіть на ваших слуг
Я виллю Дух Мій у ті дні.
30 Явлю Я дива в небі й на землі:
кров, полум’я, і стовпи диму.
31 На пітьму сонце обернеться,
а місяць—на кров перед тим,
як прийде день Господній великий і страшний!
32 І кожен, хто на Сіоні та в Єрусалимі
ім’я Господнє призове[g], спасеться.
Поміж врятованими будуть ті,
кого Господь покликав».
1 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International