Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
Чоловік промовляє до Неї
4 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Ти прегарна!
Твої очі, немов голубки за твоїм покривалом.
Твоє волосся грайливе, мов козляток зграйка,
які спускаються в долину з Ґілеадських гір.
2 А твої зуби білі, наче вівці,
які отарою виходять із купелі.
Народить кожна пару близнюків,
і жодної неплідної немає.
3 Твої уста, немов червоний шовк,
слова такі солодкі з них злітають.
За покривалом щоки,
мов скибочки розтятого гранату.
4 Подібна шия до Давидової башти;
вона трофеями обвішана так рясно,
відважних воїнів то все щити.
5 А груди, ніби двоє оленяток,
немов газелі двоє близнюків,
які серед лілей пасуться.
6 На гору миррову піду я сам,
піду на цілі гори фиміаму[a],
аж доки не зробить день останній подих,
і не втечуть від нього вечірні тіні.
7 Моя кохана, все в тобі прекрасне,
і в досконалості твоїй немає вад.
8 Ходімо із Ливану, наречена,
давай з Ливану ми повернемось удвох.
Поглянь униз з вершини Амана,
з вершин Сеніру та Хермону[b],
із лігв лев’ячих,
із леопардових схованок гірських.
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.
Дяка Богу
4 Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі. 5 Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням. 6 Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас. 7 Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа. 8 Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні. 9 Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.
Незгоди у Коринтській церкві
10 Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях. 11 Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки. 12 І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я—прибічник Павла», «Я—Аполлосів», «Я—Кифин», «А я—прибічник Христа».
13 Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове? 14 Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая. 15 Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям. 16 Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось. 17 Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест[a] Христовий не втратив сили своєї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International