Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 До Соломона[a].
Допоможи царю робити мудрі кроки, Боже,
й вершити справи доброчесно, як і Ти.
2 Допоможи царю судить людей по правді,
приймати мудрі рішення для блага бідаків.
3 Хай буде мир і справедливість на землі.
4 Нехай опорою нужденним стане цар
і допоможе беззахисним і покарає злих.
5 Нехай із року в рік повагу й шану він має від людей
аж поки сонце й місяць в небі тішитимуть зір.
6 Хай буде цар таким, як дощ для ниви,
та злива, що дає життя зерну.
7 Хай квітне доброта, поки він править,
хай мир і спокій, мов той місяць, будуть на віки.
8 Від моря і до моря хай сягають володіння,
аж від Євфрата до окраїни землі[b].
9 Ви, жителі пустелі, схиліться перед ним,
ви, вороги запеклі, долілиць перед царем!
10 Правителі Таршиша і далеких берегів
нехай пошлють дари,
нехай царі Шеби й Севи приносять данину.
11 Нехай усі царі схиляють голови в шанобі,
нехай усі народи має в служінні він.
12 Наш цар нужденному
й беззахисному йде на поміч.
13 Нещасні й бідаки у ньому бачать силу,
він їх підтримує в житті.
14 Не дасть він на поталу безсердечним і недобрим,
життя убоге кожного цінує він.
15 Хай довго цар живе, хай Шеби золото дістане.
Молитеся завжди й благословення шліть йому щоденно.
16 Хай щедрим урожаєм колосяться ниви,
на схилах гір хай наливаються плоди.
Лани хай родять, як в Ливані,
як луки травами, хай повняться міста людьми.
17 Довічну славу має хай наш цар,
у пам’яті людській нехай повік живе його ім’я!
Благословен хай буде він народом,
і кожного нехай благословить.
18 Славте Господа, ізраїльського Бога!
То тільки Бог всі чудеса здійснити міг.
19 Славте вічно ймення Його славне!
Хай славою Його наповниться весь світ.
Амінь, амінь!
20 На цьому закінчуються молитви Давида, сина Єссея.
Господь призиває Ісаю в пророки
6 Того року, коли помер цар Уззія,[a] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. 2 Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. 3 Вони кричали одне одному:
«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,
а Його слава розходиться по всій землі».
4 Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом[b].
5 Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий[c], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».
44 Наші прабатьки мали з собою в пустелі святий намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив. 45 Одержавши цей намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус[a] повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.
46 Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова[b]. 47 Але то вже Соломон збудував храм Божий. 48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк[c]:
„Небо—Мій престол,—
сказав Господь.—
49 І земля—то Мій підніжок!
Який же дім зведете ви для Мене?
Де є те місце, щоби Я спочив?
50 Та чи ж не Я все це створив?”(A)
51 О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури. 52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його. 53 Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International