Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[a],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[b] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[c] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[d],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
Вступ
1 Ось слова Когелета[a], сина Давида, царя єрусалимського: 2 «Все марне!—Каже Когелет.—Усе безглузде. 3 Який з тяжкої праці зиск людині, що все життя[b] трудиться невтомно? 4 На зміну поколінню прийде інше, лише земля лишається тією ж вічно. 5 То сходить, то заходить сонце, спішить туди, де сходити йому. 6 На південь мчить і повертається на північ вітер, тоді вертає знов, і знов своїм шляхом полетить і вернеться назад.
7 Вливаються у море всі потоки, та не заповнюється море вщерть. Вода вертається до витоків своїх. 8 Усі слова набриднути можуть[c], не здатен висловити думку чоловік[d]. Побаченим не нагодуєш око, почутим слух не напоїш. 9 Те, що було, те знову буде. Що скоєне, здійсниться знову. Під сонцем не нове ніщо. 10 Якщо й існує щось, про що ти скажеш: „Поглянь, та це ж нове!”—будь певен, що воно вже існувало, коли про нас іще і гадки не було. 11 Не буде пам’яті про тих, що вже пішли, немає пам’яті про тих, прийдешніх, не буде пам’яті й про тих, які за ними прийдуть».
Христос—Божа сила і мудрість
18 Бо для тих, хто гине, учення про хрест—це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. 19 Як сказано у Святому Писанні:
«Я знищу мудрість мудрих
і зведу нанівець розум розумних».(A)
20 Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?
21 Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо. 22 Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки—мудрості. 23 Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган—безглуздям. 24 І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос—сила і мудрість Божа. 25 Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.
26 Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних. 27 Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних. 28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.
30 Він—джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою. 31 Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом»(B).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International