Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[a],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[b] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[c] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[d],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
На все свій час
3 На все свій час, усякій справі в цім житті—своя пора.
2 Час для народження, і час для смерті,
час посадити й час вирвати посаджене з корінням.
3 Час убивати й час лікувати,
час руйнувати й час будувати.
4 Час плакати і час сміятися,
час сумувати й час танцювати.
5 Час розкидати каміння[a] й час збирати каміння,
час обнімати й час уникати обіймів.
6 Час шукати й час кидати пошуки.
Час тримати й час відпускати.
7 Час розривати одяг й час зшивати.
Час мовчати й час говорити.
8 Час кохати й час ненавидіти.
Час для війни і час для миру.
9 Що користі трудівникові з його праці? 10 Я бачив усе, що Бог відвів людині робити. 11 Він робить усе прекрасним у свій час. Він також вклав відчуття вічності[b] в її серце, але людина не в змозі пізнати від початку й до кінця усе створене Богом. 12 Я зрозумів, що найкраще для людини: втішатися й творити добро в цьому житті. 13 А ще: якщо людина їсть і п’є, й насолоджується своєю роботою, то це також Божий дарунок. 14 Я знаю: все, що творить Бог,—навіки. До цього нічого не додаси, як нічого й не віднімеш від цього. Бог зробив так, щоб люди побожно ставилися до Нього. 15 Що сталося, вже було, і що буде, вже було раніше. Бог шукає тих, хто зазнає переслідувань.
11 Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, який в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого. 12 А ми приймаємо не дух, який належить світу цьому, а Дух, Який йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом. 13 І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, використовуючи слова від Духа.
14 Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям, та не може зрозуміти це, бо їх можна оцінити тільки за допомогою Святого Духа. 15 А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити. 16 Сказано у Святому Писанні:
«Хто знає думки Господні?
Хто може повчати Його?»(A)
Але ми маємо розум і думки Христові.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International