Revised Common Lectionary (Complementary)
139 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
7 Де б міг сховатися від Твого Духа я?
Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе?
8 Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був,
спуститися в підземний світ, Ти там.
9 Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід,
або ж попрямував на захід аж до моря,
10 то й там мене б Ти взяв правицею й повів.
11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
вона Тобі як день—все видно.
І світло й темрява однакові для Тебе.
13 Тому що Ти всі нутрощі[a] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
Нааман, зцілений від корости
5 Нааман очолював військо арамійського царя[a]. В очах царя був він видатною, високоповажною людиною, адже через нього дав Господь перемогу Араму. Він був хоробрим воїном, але хворів на коросту.
2 Загони арамійців ходили в походи і з якогось набігу захопили з собою молоду ізраїльтянку, яка стала служницею дружини Наамана. 3 Вона сказала своїй пані: «От якби мій володар побачився з пророком, який мешкає в Самарії! Той би його вилікував від прокази!»
4 Нааман пішов до свого володаря й повідомив йому все, що сказала ізраїльтянка. 5 «Неодмінно піди,—погодився цар Арама.—Я пошлю листа царю Ізраїлю». Отак і поїхав Нааман, прихопивши з собою десять талантів[b] срібла, шість тисяч шекелів[c] золота і ще десять перемін одягу. 6 В листі, який він мав вручити ізраїльському царю, писалося: «З цим листом я посилаю до тебе свого слугу Наамана, сподіваючись, що ти вилікуєш його від прокази».
7 Прочитавши листа, цар Ізраїлю розірвав на собі одяг, промовляючи: «Та чи ж я Бог? Хіба я можу вбивати й оживляти? Чому цей чоловік посилає когось до мене, аби я зцілив від прокази. Ви тільки погляньте, як він намагається роздмухати між нами сварку!»
8 Коли Еліша, Божий чоловік, прочув, що цар Ізраїлю порвав на собі одяг, він послав йому звістку: «Навіщо ти одяг на собі порвав? Пришли до мене цього чоловіка, і він довідається, що в Ізраїлі є пророк».
9 Так Нааман з усіма кіньми й колісницями опинився біля дверей Елішевої оселі. 10 Еліша вислав до нього посланника з такими словами: «Піди до Йордану й помийся в ньому сім разів, так зцілиш своє тіло й очистишся».
11 Але Нааман розлютився й сказав: «Я гадав, він неодмінно вийде мені назустріч, стане переді мною, звернеться до імені Господа Бога свого, змахне рукою над ураженим місцем на моєму тілі й вилікує від прокази. 12 Хіба ж Авана й Арпар, річки Дамаска, не кращі за будь-які води Ізраїлю? Хіба я не міг помитися в них і очиститись?» Тож він повернувся й, розлючений, подався геть. 13 До Наамана підійшли його слуги й почали вмовляти: «Батьку[d] наш, якби пророк говорив тобі щось надзвичайне, хіба ти не зробив би того? Наскільки ж більше, коли він сказав тобі: „Помийся й очистишся!”»
14 То він спустився до Йордану й сім разів омився в ньому, як наказав Божий чоловік. Тіло його зцілилося, шкіра очистилася й стала такою, як у юнака.
8 Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Омийте руки свої грішні й очистіть ваше життя від гріха[a]. Не слідуйте водночас за Богом і світом! 9 Сумуйте, страждайте і плачте! Нехай сміх ваш обернеться в сльози, а радість—в смуток. 10 Станьте покірними перед Богом, і Він вознесе вас.
Не судіть одне одного
11 Брати і сестри, не судіть одне одного, бо хто лихословить проти свого брата або сестри своєї у Христі, чи осуджує їх, насправді ганьбить і осуджує Закон. А коли людина судить Закон, то вона стає не виконавцем його, а суддєю. 12 Є лише один Законодавець і Суддя, Який може спасти чи погубити. А хто ти такий, щоб судити ближнього?
Покладаймося на Бога
13 Деякі з вас казатимуть: «Сьогодні або завтра вирушимо ми в те чи інше місто, де пробудемо рік. Там ми будемо торгувати й заробляти гроші». 14 Але ви ж не знаєте, що станеться у вашому житті завтра. Бо ваше життя, неначе туман, який з’являється на деякий час, а потім зникає. 15 Натомість необхідно казати: «Як буде на те воля Божа, ми будемо жити і робити так і так». 16 Ви ж, пишаючись, вихваляєтеся, а таке вихваляння—зло! 17 Отже, коли ви знаєте, як творити добро, та не робите його, то чините гріх!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International