Revised Common Lectionary (Complementary)
10 «У полудень життєвої пори
я мушу йти у інший світ.
Провести решту днів моїх
за брамою Шеолу доведеться.
11 Я думав: „Не побачу Господа Бога[a] на цім світі,
не бачити мені людей, не буть серед живих.
12 Моє життя згорнули й відібрали в мене,
мов те шатро кочівника.
Згорнув життя, мов полотно,
відрізав ткаль і зняв з верстата.
Як швидко Ти життя у мене відібрав!
13 Всю ніч просив про допомогу,
але за день моє життя Ти закінчив,
як лев, що розтрощив умить кістки.
14 Як ластівка, як журавель, тужив я,
я туркотів, мов голуб.
Я очі видививсь, вдивляючись у небо.
Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”
15 Що тут сказати? Коли Він сказав
і як замислив, та усе й зробив.
Від гіркоти душа моя страждає,
та житиму надалі я сумирно й тихо.
16 Живе людина Господа дбанням,
в турботах і випробуваннях дух міцніє[b].
Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!
17 Поглянь! Зазнав я горя для свого добра.
Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене.
Усі гріхи мої в минулому залишив.
18 Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві,
оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть.
Ті, хто спускається в могилу,
на Твою вірність покладатися не можуть.
19 Лише живі, лише живі складуть подяку,
як я сьогодні дякую Тобі.
Батьки дітей Твоєї вірності навчать.
20 Господь мене врятує,
тож у Господнім храмі все життя
вславляти будемо його під звуки струн».
Знищення міста Аї
8 Тоді Господь сказав Ісусу: «Не бійся і не втрачай мужності. Бери всіх людей своїх і йди тепер на Аї[a]. Дивися, я віддаю тобі царя айського, його народ, його місто, його землю. 2 Ти зробиш із містом Аї та його царем те ж саме, що зробив ти з Єрихоном і його царем. Але цього разу ви можете лишити добро і худобу собі. А зараз накажи своїм воїнам сховатися у засідці позаду міста, щоб напад був несподіваний».
3 Отож Ісус з усім військом піднявся, щоб іти на Аї. Ісус відібрав тридцять тисяч кращих воїнів і вислав їх уночі. 4 Він наказав їм: «Слухайте уважно! Ви мусите влаштувати засідку за містом. Не відходьте далеко від міста і будьте напоготові. 5 Я поведу людей на місто. Коли ж ворог вийде проти нас, ми вдамо, що тікаємо, як це було того разу. 6 Тоді вони поженуться за нами, бо подумають: „Вони тікають від нас, як і минулого разу”. Ми відтягнемо їх від міста. 7 Тоді вийдете ви з засідки і візьмете місто. Господь Бог ваш віддає його вам. 8 А як захопите ви це місто, то віддайте його вогню. Робіть так, як наказав Господь. Тож дивіться! Усі накази ви одержали».
9 Ісус відіслав їх. Вони пішли і влаштували засідку між Бетелом та Аї, на захід від Аї. А Ісус провів цю ніч поміж своїх людей. 10 Наступного ранку встав рано і скликав воїнів. Потім він і старійшини Ізраїлю повели народ на Аї. 11 Усі воїни, які були з ним, підійшли до міста. Піднявшись до міста, вони стали табором з північної сторони Аї. Між ними і містом була долина. 12 Ісус відібрав п’ять тисяч воїнів і наказав їм влаштувати засідку між Бетелом та Аї з західної сторони міста. 13 Основні сили розташувалися на північ від міста, а решта була в засідці на захід від міста. Тієї ночі Ісус зійшов у долину.
14 Коли цар Аї побачив це, то він і всі воїни його, і все чоловіче населення міста рано-вранці швидко зібрались у належному місці перед Йорданською долиною, щоб виступити проти ізраїльтян. Про засідку за містом цар не знав.
15 Тоді Ісус і воїни його вдали, ніби вороги їх перемагають, і побігли в напрямку пустелі. 16 Тож усі жителі Аї були скликані переслідувати ізраїльтян, і кинулися вони за Ісусом навздогін. Тож вони вийшли з міста. 17 Увесь люд Аї і Бетела покинув міста й переслідував ізраїльтян. Побігли навздогін, а браму міста залишили відчиненою.
18 Тоді Господь сказав Ісусу: «Спрямуйте мечі на місто Аї, бо віддам Я це місто під владу твою». І направив Ісус свій гострий меч на місто. 19 Як тільки Ісус простяг руку вперед, ті, хто сиділи в засідці, вибігли, ввійшли в місто, захопили його і швидко підпалили.
20 Мешканці Аї озирнулись і побачили дим, що здіймався в небо від пожежі в їхньому місті. Їм нікуди було тікати, бо ізраїльтяни, які до того тікали в пустелю, тепер повернули назад і напали на переслідувачів. 21 Як побачили Ісус та ізраїльтяни, що їхні воїни з засідки захопили місто й дим піднявся над ним, повернули назад і напали на народ Аї. 22 І ті, що раніше були в засідці, вийшли з міста й пішли в наступ проти людей Аї. І ті опинилися в оточенні ізраїльтян. Ізраїльтяни били їх, доки перебили всіх. Нікому не вдалося врятуватися або втекти. 23 А царя айського ізраїльтяни схопили живого і привели до Ісуса.
3 Пам’ятайте про Нього, Хто виніс таку наругу з боку грішників, щоб ви тепер не занепадали духом й не полишили ваші старання.
Бог—наш батько
4 Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті. 5 Ви—діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:
«Мій сину, не нехтуй покаранням Господнім
і докори Його не вважай тягарем.
6 Бо суворість Господня—тим, кого Він любить,
й покарання Його—тим,
кого вважає за Своїх дітей».(A)
7 Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає? 8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами. 9 Крім того, всі ми маємо батьків—людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити. 10 Суворість наших земних батьків—нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. 11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.
Як треба жити
12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна. 13 Живіть праведним життям, щоб отримати порятунок, і щоб неміч не спричинила вашу загибель.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International