Revised Common Lectionary (Complementary)
116 1-2 Я так люблю, коли Господь мої молитви чує,
коли про допомогу я благаю,
і Він до мене прихиляє вухо.
3 Мене оповили смертельні пута,
ступив я на стежину горя й суму.
4 Тож я закликав Господа на поміч,
благаю: «Господи, спаси мене!»
5 Господь—предобрий, справедливий,
Він милосердний й співчутливий, наш Господь!
6 Господь піклується про простодушних;
коли я був беззахисний, Він врятував мене.
7 Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.
8 Адже Ти мою душу врятував від смерті,
не дав пролитися сльозам,
не дав спіткнутися ногам.
9 Я й далі Господу служитиму в краю живих.
15 Тоді жінка спустила мотузку з вікна, щоб вони могли злізти, адже оселя її була вбудована в міську стіну. 16 Рааб сказала їм: «Ідіть у гори, щоб переслідувачі не знайшли вас. Сховайтеся там на три дні, доки вони повернуться в місто, а тоді вже йдіть своєю дорогою».
17 Ізраїльтяни сказали їй: «Ми виконаємо свою обіцянку 18 за умови, що коли ми повернемося сюди, ти маєш прив’язати червону мотузку до вікна, з якого спускаєш нас. Та збери у своєму домі батька й матір, братів та сестер, усю свою родину. 19 Хто залишить дім і вийде на вулицю, той сам буде винен у своїй смерті. За життя ж тих, хто буде в оселі твоїй, ми відповідатимемо. 20 Якщо ж ти комусь розповіси про нашу справу, то це звільняє нас від обіцянки, яку ми тобі дали».
21 Тоді сказала вона: «Хай буде так, як ви кажете». Отож, як вони пішли, то прив’язала вона червону мотузку до свого вікна.
Повернення вивідників
22 А вивідники попрямували в гори й переховувалися там три дні, доки погоня не повернулася в Єрихон. Переслідувачі шукали їх по всіх дорогах, але так і не знайшли. 23 Тоді ізраїльтяни спустилися з гір, перейшли річку Йордан і прийшли до Ісуса, сина Навина, та розповіли йому все, що з ними сталося. 24 Вони сказали Ісусу: «Справді, Господь віддав нам усю ту землю. Усі мешканці, що населяють її, смертельно жахаються нас».
17 Так само й віра: якщо вона не супроводжується вчинками, то сама по собі вона мертва.
18 Хтось може сказати: «У тебе віра, а в мене вчинки. Але кажу вам: без справ неможна довести, що ви маєте віру, а я виявляю свою віру у добрих вчинках своїх. 19 Ти віриш, що Бог єдиний? Добре! Але навіть демони вірять у це і тремтять від страху».
20 Нерозумний! Ти хочеш доказів того, що віра без діл мертва? 21 Хіба предок наш Авраам не був виправданий Богом за вчинки свої, коли приносив у жертву свого сина Ісаака? 22 Як бачите, віра сприяла вчинкам його і ставала довершеною завдяки ділам. 23 Отак здійснилося сказане у Святому Писанні: «Авраам вірив у Бога, й ця віра була зарахована йому у праведність»(A), і тому Авраам був названий другом Бога(B). 24 Отож ви бачите, що людину перед Богом виправдовують її вчинки, а не сама лише віра.
25 І так само хіба не була розпусниця Рааб виправдана перед Богом за свої вчинки, коли надала притулок шпигунам і допомогла їм утекти іншою дорогою?[a] 26 Ось чому, як тіло мертве без духу, так і віра мертва без діла!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International