Revised Common Lectionary (Complementary)

Змова проти Єремії

¹⁸ Господь дав мені знати, що люди Анатота^[a] чинили зговір проти мене і я довідався, що вони зговорилися проти мене. ¹⁹ До цього я був немов покірливе ягня, що на заріз ведуть; не знав я, що змовилися вони проти мене. Вони сказали: «Давайте дерево з плодами знищимо, хай пам’ять про нього згине». ²⁰ Але Господь Всемогутній, суддя справедливий, знавець людських бажань, людських сердець, дай мені побачити Твою відплату їм, бо справу свою я Тобі віддав.

54 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давидів ² про той час, коли зифійці прийшли до Саула і сказали йому: «Давид ховається у нас».

Справжня мудрість

¹³ Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю. ¹⁴ Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною. ¹⁵ Це не та мудрість, що сходить з небес, а земна, недуховна й диявольська. ¹⁶ Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо. ¹⁷ А мудрість, що сходить з небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира. ¹⁸ Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.

Присвячуйте себе Богу

4 Звідки виникають ворожнеча і сварки між вами? Чи не від егоїстичних бажань, що вирують у ваших тілах? ² Ви чогось бажаєте, та все ж не одержуєте. Ви вбиваєте, заздрите іншим, і все одно не можете одержати того, що бажаєте. Ви сваритеся і ворогуєте, бо не просите Бога. ³ Та коли ви просите, то не одержуєте, бо просите ви не на добро, а для того, щоб використати це для свого задоволення.

Підкоряймося Богу

⁷ Тож підкоріться Богу. Спротивляйтесь дияволові, і він утече від вас. ⁸ Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Омийте руки свої грішні й очистіть ваше життя від гріха^[a]. Не слідуйте водночас за Богом і світом!

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Лк. 9:43-45)

^30-31 Ісус та Його учні пішли звідти подорожувати Ґалилеєю. Він не бажав, щоби про те хтось знав, бо Він хотів навчати послідовників Своїх. Ісус казав їм: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але через три дні після смерті Він воскресне».

³² Однак учні Його не розуміли цих слів, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Лк. 9:46-48)

³³ В Капернаумі, зайшовши до однієї з хатин, Ісус запитав Своїх учнів: «Про що ви сперечалися дорогою?» ³⁴ На те вони змовчали, бо по дорозі сперечалися, хто з них є найвеличнішим. ³⁵ Тоді Ісус сів і гукнув усіх дванадцятьох і мовив до них: «Хто хоче бути першим, хай буде останнім, хай буде слугою всім». ³⁶ Він узяв дитину, поставив її перед ними і, обійнявши, сказав Своїм учням: ³⁷ «Хто приймає одного з тих малих дітей в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене».