Revised Common Lectionary (Complementary)

Всі народи підуть за Господом

67 Для диригента. На струнних інструментах. Хвальна пісня.

Бог не забув Свій народ

11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. ^2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»^[a].

²⁹ Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.

³⁰ Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. ³¹ Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. ³² Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них.

¹⁰ Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! ¹¹ Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє^[a] її!» ¹² Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» ^13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

¹⁵ На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

¹⁶ Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? ¹⁷ Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? ¹⁸ А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. ¹⁹ Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. ²⁰ Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».

Ісус допомагає поганській дитині

(Мк. 7:24-30)

²¹ Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. ²² І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». ²³ Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» ²⁴ У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

²⁵ Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» ²⁶ І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». ²⁷ Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». ²⁸ На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.