Revised Common Lectionary (Complementary)
18 [a] Для диригента. Псалом Давида, слуги Господнього, проспіваний після того, як Господь врятував його від усіх ворогів, а особливо від Саула.
2 Сказав Давид:
«Моя Ти сило, Господи, я Тебе люблю».
3 Господь—то моя Скеля, мій притулок і моя фортеця.
Мій Бог—моя фортеця, куди я ховаюсь.
Він—щит мій, ріг[b], який мене рятує.
Він—моя схованка в горах неприступних!
4 Я Господа покликав, гідного хвали,
і врятувавсь від ворогів.
5 Мене оплутали тенета смерті.
Потоки шалені змивали мене в небуття.
6 Тенета Шеола скували мене,
розверзлися пастки смертельні.
7 У час небезпеки гукав я Господа,
звертався до Бога мого, порятунку шукав!
В палаці Своєму почув мене Бог,
почув, як я волав про допомогу.
8 Тоді здригнулася земля і затремтіла,
і захиталися підніжжя гір!
Чому вони трусилися? Бо розлютився Бог!
9 Із Його ніздрів дим пішов,
нищівне полум’я шугнуло з Його вуст,
посипалися іскри з них.
10 І Він розверзнув Небеса,
спустився Він, а під ногами—чорні хмари!
11 Він полетів на Херувимі,
ширяв на крилах вітру.
12 Господь сховався у густих і темних хмарах,
які шатром Його накрили.
13 Від сяйва перед Ним
з дощем і блискавками Його хмара припливла!
14 Та прогримів Господь у небесах.
До кожного доніс Всевишній голос Свій
із-поміж блискавок і граду[c]!
15 Він випустив вогненні стріли,
і розігнав Він ворогів,
послав на них Він громовиці й блискавиці.
Нажахані, розбіглись вороги.
16 А потім, Господи, коли Ти насварив їх,
коли Твої уста на них подули вітром,
відхлинула вода, відкрилося дно моря,
й основи світу ми могли побачить.
17 Тоді Він руку простягнув із висоти, узяв мене,
і витягнув із лиха вод ревучих!
18 Господь мене урятував
від ворога могутнього мого,
урятував від ворогів, за мене дужчих!
19 Вони накинулись на мене в час турбот,
але мене Господь підтримав.
24 Не забувайте возвеличувати Бога,
завжди Його оспівувати у піснях.
25 Діяння Божі всі бачить кожен,
всі смертні стежать звіддалік за Ним.
26 Величний Бог, та ми його не можем осягнути,
нам не дано пізнати, скільки Він живе.
27 По краплі Він з землі збирає воду,
і умиває землю мрякою, дощем.
28 Він змушує слабенькі хмари мжичить
і зливи проливає на голови людей.
29 Хто може передбачити погоду
і грізний тріск Його шатра[a].
30 Це ж Він бо розкидає блискавки по небу
і дно морське ховає під водою.
31 Так Він народами керує
і дбає, щоб була пожива їм.
32 Він блискавку бере в долоні
і направляє точно в ціль.
33 То грім Його, що провіщає бурю,
худоба, й та це відчуває».
14 Про це послухай, Йове.
Встань і поміркуй про чудеса Господні.
15 Чи знаєш ти, як хмарами керує Бог,
як змушує вистрілювати блискавками небо?
16 Чи знаєш ти, як темні хмари розвіюються?
Чи знаєш ти про неймовірні чудеса Того, Хто знає все?
17 Чи можеш ти, хто в одязі потіє, знати,
чому південний вітер віє і змушує завмерти землю?
18 Чи можеш ти разом з Ним хмари розстилати,
важкі, як дзеркало шліфоване латунне?
19 Скажи, що мусимо Йому сказати.
Не можемо придумати нічого, бо не знаєм.
20 Хіба годиться перебивати Бога, щоб сказати самому?
Це також безглуздо, як просити Бога смерті?
21 Отож ніхто не бачив світла, яскравого такого,
як коли подує вітер і розвіє хмари,
й очистить повітря, зробить прозорим його.
Тоді яскравий жар приходить
22 із Зафона[a]—те страшне й яскраве світло,
що навколо Бога.
23 Не можем Всемогутнього ми осягнути,
величний Він у силі, справедливості та правді.
Він перед нами не звітує[b].
24 Тому Його й бояться люди,
хоч Він на мудрагеля кожного і не зважає».
Ісус вгамовує бурю
(Мк. 4:35-41; Лк. 8:22-25)
23 Ісус сів у човен, а за Ним й усі Його учні. 24 Після того, як вони відпливли від берега, налетів штормовий вітер, та такий дужий, що хвилі почали заливати човен, але Ісус спав. 25 Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!» 26 Ісус сказав їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітру й хвилям вгамуватися, і на озері запала тиша.
27 Всі учні були здивовані й спитали: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International