Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
7 Тієї ночі Бог явився Соломону і сказав йому: «Проси, що хочеш, щоб Я дав тобі».
8 Соломон відповів Богу: «Ти виявив велику милість до мого батька Давида й настановив мене царем після нього. 9 Тепер, Господи Боже, нехай обіцянка Твоя, яку Ти дав моєму батькові Давиду, сповниться, бо зробив Ти мене царем над народом, який такий чисельний, як порох на землі. 10 Дай мені мудрість і знання, щоб міг я вести цей народ, бо хто ж інакше у змозі правити цим великим народом?»
11 Бог сказав Соломону: «Оскільки це щиросердне твоє бажання і не просив ти багатства, статків чи слави, і не просив смерті ворогам своїм, і не просив довгого життя, а просив мудрості та знань, щоб правити Моїм народом, над яким Я наставив тебе царем, 12 тому дам Я тобі мудрість і знання. І дам тобі також багатство, статки і славу, яких не мав жоден цар до тебе і не матиме після тебе».
13 Тож пішов Соломон до місця поклоніння в Ґівеоні. Потім Соломон залишив намет зібрання, щоб правити Ізраїлем.
Тільки Господу відому, коли настане час
(Мт. 13:36-40; Лк. 17:26-30, 34-36)
32 «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові,—лише один Отець знає. 33 Пильнуйте! Будьте насторожі! Бо вам не відомо, коли час настане.
34 Все це подібно чоловікові, який вирушає в мандрівку і залишає слугам доручення: кожному в залежності від його обов’язків, а воротареві наказує пильнувати. 35 Так і ви мусите пильнувати, оскільки не знаєте, коли господар маєтку повернеться: увечері, опівночі, з першими півнями чи вранці. 36 Якщо він з’явиться зненацька, не дайте йому знайти вас сонним. 37 Тож що кажу вам, те й усім кажу: „Будьте напоготові!”»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International