Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Час суду прийде

¹³ «Жорстокі слова проти Мене ви промовляли,—говорить Господь Всемогутній.—Та ви питаєте: „Що ми проти Тебе казали?” ¹⁴ Ви кажете: „Марно служити Богу. Яка користь із того, що ми старанно Йому служили, як Він велів, і тому ходили в жалобі перед Господом Всемогутнім. ¹⁵ Тепер же ми гадаємо, що зухвалі щастя повні, а лихим таланить завжди. Вони, навіть, Богу кидають виклик та уникають кари”».

¹⁶ Тоді ті, хто шанує Господа, говорили між собою, кожен із приятелем своїм, і Господь уважно слухав. І на пам’ять був списаний перед Ним сувій, де перелічувалися імена тих, хто Його шанував, і тих, хто поважав ім’я Його.

¹⁷ «Вони будуть Моїми,—мовив Господь Всемогутній,—того дня, коли Я вирішу, що є скарбом Моїм. Я помилую їх, як чоловік милує сина свого, який служить йому. ¹⁸ Але ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богу, і тим, хто Йому не служить».

¹⁸ Та яке це має значення? Важливо те, що так або інакше, з корисливих міркувань чи щиро, проголошують Христа, а те мені на радість. Це тішитиме мене і надалі. ¹⁹ Адже знаю я, що матиму визволення^[a] завдяки вашим молитвам і допомозі від Духа Ісуса Христа. ²⁰ Моє ревне чекання і надія, що я не буду посоромлений нічим, а з усією своєю сміливістю, як завжди, і особливо тепер, вихвалятиму Христа у тілі своєму—байдуже, чи житиму я, чи помру. ²¹ Бо життя для мене—це Христос, а смерть—надбання^[b].

²² Якщо ж і надалі житиму я в цьому тілі, то продовжуватиму свою працю в ім’я Господнє. Отже, не знаю, що мені вибрати. ²³ Мені важко зробити вибір. Інколи, я маю бажання піти з цього життя і бути з Христом, бо було б це значно краще для мене. ²⁴ Але ж вам необхідно, щоб я залишався жити. ²⁵ І оскільки я переконаний в цьому, то знаю, що залишатимуся тут і буду з вами всіма заради вашого духовного розвитку і втіхи, що йдуть від віри. ²⁶ Коли я знову до вас прийду, ви пишатиметеся тим, що Ісус Христос зробив, допомагаючи мені.