Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Псалом Давида.

³ Тоді Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Якщо ви всім серцем звертаєтеся до Господа, тоді викиньте чужих богів та Ашторет^[a], поверніться до Господа й служіть лише Йому одному. Тоді Він вас врятує від руки филистимлян». ⁴ Отож ізраїльтяни повикидали статуї Ваала та Ашторет і служили тільки Господу. ⁵ Тоді Самуїл сказав: «Зберіть усіх ізраїльтян у Міцпі, а я молитиму Бога за вас». ⁶ Зібравшись у Міцпі, вони діставали воду й виливали її перед Господом^[b]. Того дня вони постилися й казали: «Ми згрішили проти Господа». А Самуїл став суддею Ізраїлю в Міцпі.

⁷ Коли филистимляни довідалися, що ізраїльтяни зібралися в Міцпі, вожді филистимлян прийшли до Ізраїлю. Почувши про це, ізраїльтяни злякалися. ⁸ Вони звернулися до Самуїла: «Не полишай гукати до Господа, нашого Бога, щоб урятував від руки филистимлян». ⁹ Тоді Самуїл узяв молочне ягнятко і приніс його в жертву всеспалення Господу. Він взивав до Господа за Ізраїль, і Господь йому відповів.

¹⁰ Саме тоді, як Самуїл приносив жертву всеспалення, филистимляни підступили, щоб напасти на Ізраїль. Та Господь послав оглушливі громовиці на филистимлян, чим викликав страшенне замішання. Филистимляни були розбиті перед Ізраїлем. ¹¹ Ізраїльтяни вийшли з Міцпи, переслідували филистимлян і громили аж до місцевості під Бет-Каром.

¹² Тоді Самуїл узяв камінь і поклав його між Міцпою та Шеном^[c]. Він назвав його Евенезер^[d], сказавши при цьому: «Ось досі допоміг нам Господь».

¹³ Так було розгромлено филистимлян, які вже відтоді не зазіхали на землі ізраїльтян. Доки жив Самуїл, доти рука Господня була проти филистимлян. ¹⁴ Міста від Екрона до Ґата, які відняли в них филистимляни, а також сусідні землі повернулися до Ізраїлю. Між Ізраїлем та аморійцями був мир.

¹⁵ Самуїл керував Ізраїлем усе своє життя. ¹⁶ Рік-у-рік він подорожував від Бетела до Ґілґала, до Міцпи, і судив Ізраїль у всіх тих містах. ¹⁷ І повертався до Рами, бо там був його дім, і там він судив Ізраїль. Там же він побудував і вівтар Господу.

¹⁹ Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.

Савл проповідує в Дамаску

²⁰ Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус—Син Божий!» ²¹ Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа?^[a] Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?» ²² Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.

²³ Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла. ²⁴ День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його, але їхні плани стали відомі Савлу. ²⁵ Та деякі послідовники Христа, яким проповідував Савл, допомогли йому втекти звідти, спустивши його уночі в кошику через отвір у міський стіні.

Савл у Єрусалимі

²⁶ Повернувшись до Єрусалиму, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем. ²⁷ Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім’я Ісуса. ²⁸ Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім’я Господа. ²⁹ Він розмовляв і сперечався й з юдеями, які говорили грецькою мовою, але ті почали змовлятися вбити його. ³⁰ Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.

Зцілення Енея

³¹ В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим.