Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[a],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[b] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[c] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[d],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
Господь призиває Самуїла
3 Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.
2 Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці. 3 Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий. 4 Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».
5 Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.
6 Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?»
«Сину мій,—відказав Елі,—Я не звав тебе, повертайся й лягай».
7 Самуїл до цього ще не знав голосу Господа[a], бо йому ще не відкривалося слово Господнє.
8 Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця. 9 Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”».
Пішов Самуїл до себе і ліг.
Навернення Савла
9 1-2 Тим часом Савл продовжував погрожувати послідовникам Господа, намагаючись налякати і знищити їх. Він пішов до первосвященика й попросив у того листи до синагог міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників «Дороги Господньої», все одно чоловіків чи жінок, міг схопити їх і доставити до Єрусалиму.
3 Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. 4 Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?» 5 Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш. 6 Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».
7 Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого. 8 Підвівшись з землі, Савл розплющив очі, але нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск. 9 Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International