Revised Common Lectionary (Complementary)
Вав
41 О Господи, Яви мені любов безмежну й щиру,
спаси мене, як обіцяв Ти!
42 Тож кривдникам я зможу відповісти,
адже я вірю всім Твоїм словам.
43 Вклади в мої уста назавжди Твою правду,
бо покладаюсь я на рішення Твої,
44 щоб настанов Твоїх додержувавсь завжди.
45 Я житиму відкрито й вільно,
бо завжди настанов Твоїх шукаю.
46 Твій Заповіт я розкажу царям сміливо,
й вони не збиткуватимуться з мене.
47 З Твоїх наказів тішитися буду, бо люблю їх.
48 Клянуся вірним бути вказівкам Твоїм, які люблю,
роз’яснювати буду всі Твої закони.
16 Людина плекає наміри що промовить,
але Господь вирішує, що з уст її злетить.
2 Всі шляхи людини видаються їй праведними,
але її наміри судить Господь.
3 Довірся у всіх своїх діях Господу,
і твої задуми збудуться.
4 Господь створив усе з належною метою,
навіть зловмисника для лихої днини.
5 Огидний Господу будь-хто зверхній;
тож, певно, йому не уникнути кари.
6 Вірністю й правдивістю спокутуються гріхи,
а біди уникають страхом Господнім.
7 Коли Господь схвалює шляхи людські,
тоді Він перетворює на друзів навіть ворогів.
8 Краще мало, але справедливо нажитого добра,
ніж багато нечесних прибутків.
9 Розум людський вибудовує шлях,
та лиш Господь спрямовує її мандрівку.
10 Цареві вуста закон провіщають;
вирок царя в суді несхибний.
11 Точні терези та гирі—ось про що дбає Господь;
Він дбає про ваги в торбині.
12 Царям огидні ганебні вчинки,
лише справедливістю зміцнюється правління.
13 Праведні уста тішать царів;
їм до вподоби ті, хто каже правду[a].
14 Гнів царський багатьох веде до смерті,
та мудрий відведе його.
15 Царева ласка дарує життя;
його милість, мов темна хмара,
що приносить дощ весняний.
16 Багато краще мати мудрість, аніж золото!
Здобути тяму важливіше, аніж срібло найщиріше!
17 Праведні уникають нещасть на своєму шляху;
хто намагається не заплямувати себе, боронить своє життя.
18 Бундючність веде до погибелі,
пиха є причиною падіння.
19 Краще бути сумирним із бідним,
ніж ділити здобич з пихатим.
20 Хто сприймає науку, збагне, що є добро;
благословенний той, хто вірує у Господа.
Ісус розмовляє з багатим чоловіком
(Мк. 10:17-31; Лк. 18:18-30)
16 Один чоловік підійшов до Ісуса і запитав Його: «Вчителю, що доброго мушу я зробити, аби успадкувати вічне життя?» 17 На те Ісус мовив: «Чому ти Мене питаєш, що є добре? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. Але, якщо хочеш мати вічне життя, виконуй заповіді». 18-19 Тоді чоловік спитав: «Які заповіді?» На те Ісус відповів: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, шануй батька й матір своїх(A), люби ближнього[a] свого, як себе самого»(B).
20 І мовив чоловік до Нього: «Я завжди виконував усі ці заповіді. Чого мені ще бракує?» 21 Тоді Ісус мовив: «Якщо хочеш бути досконалим, іди й продай все, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним, й матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».
22 Та коли чоловік це почув, то глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International