Revised Common Lectionary (Complementary)
57 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
36 Коли Абіґайл прийшла до Навала, він саме бенкетував у домі, як цар. Мав дуже гарний настрій, був зовсім п’яний. Тому вона нічого йому не сказала до самого світанку. 37 А вже вранці, коли Навал протверезився, дружина йому про все розповіла, і серце його не витримало, та він ніби закам’янів. 38 Днів через десять Господь уразив Навала, і той помер.
39 Коли Давид почув про смерть Навала, він сказав: «Хвала Господу, Який захистив мене від Навала, від його зневаги. Він воював за мою честь проти Навала і врятував слугу свого від смерті, а злі вчинки Навала звалив йому ж на голову».
Тоді Давид послав по Абіґайл, аби взяти її за дружину. 40 Його слуги пішли до Абіґайл у Кармелі й сказали їй: «Давид прислав до тебе, щоб забрати тебе йому за дружину».
41 Вона низько вклонилася, припавши лицем до землі, і сказала: «Я, твоя рабиня, ладна тобі служити й мити ноги рабам мого володаря». 42 Абіґайл притьмом сіла на віслюка й у супроводі п’яти піших служниць вирушила в дорогу з Давидовими посланцями. Так вона стала його дружиною.
Ісус молиться на самоті
(Мт. 26:36-46; Мк. 14:32-42)
39 Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. 40 Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». 41 Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: 42 «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша[a] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». 43 І з’явився перед Ним Ангел з небес і зміцнив Його сили. 44 Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові[b].
45 Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. 46 Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International