Revised Common Lectionary (Complementary)
3 Псалом Давида, на втечу від свого сина Авесалома[a].
2 О як багато, Господи, я маю ворогів.
О як багато їх повстало проти мене.
3 О як багато тих, хто обмовляє мене.
Вони говорять:
«Бог не спасе його». Села
4 Але Ти, Господи, мій щит і моя слава.
І Ти підводиш голову мою[b].
5 Я піднесу до Господа свій голос,
і Він озветься з храму на Святій горі. Села
6 Я спати ліг, і я заснув.
Але я знаю, що прокинуся я, Господи,
бо впевнений, що Ти мене підтримаєш і захистиш.
7 І не лякають вже мене
ті юрмища, які оточують мене.
8 Встань, Господи![c]
Боже мій, підтримай мене.
Коли Ти вдариш ворогів моїх в лице,
всі зуби їм, лихим, повибиваєш.
9 За Господом звитяга[d].
Твоє благословення
нехай з Твоїм народом буде! Села
Відповідь Бога
5 Погляньте на інші народи!
Здивуйтеся! Будьте вражені!
Бо й справді, навіть якщо почуєте ви,
що має статися за час життя вашого,
то не повірите тому.
6 Бо піднімаю Я вавилонян[a],
цей жорстокий і запальний народ,
який проходить аж до краю землі,
щоб захопити оселі, які йому не належать.
7 Вони—страшний й жахливий народ,
вони самі собі закон,
та роблять все, що їм завгодно.
8 Коні їхні прудкіші за леопардів,
та лютіші за вовків уночі.
Їхня кіннота прийшла здалеку й летить на ворога,
немов орли, що поспішають до поживи.
9 Кожен із вавилонян приходить,
щоб чинити кривду.
Обличчя їхні спрямовані вперед,
вони захоплюють полонених,
численних, мов пісок.
10 Вавилоняни глузують з царів,
насміхаються з князів інших народів.
Вони кепкують з будь-яких фортець,
та насипаючи земляний вал,
легко здобувають їх.
11 Після того вони відлітають, неначе вітер,
воювати з іншими народами,
бо єдиний бог для вавилонян—це їхня міць.
Другий докір Аваккума
12 Хіба ж не існував Ти, Господи, ще споконвіку?
Святий мій Боже, Ти—вічний Бог[b]!
О Господи, Ти вавилонян обрав, щоб суд чинити,
наша Скеле, Ти їх призначив нас судити.
13 Твій погляд, Господи, занадто чистий,
аби дивитися на зло,
Ти не в силах бачити неправедні діла.
Тоді чому ж за кривдниками стежиш Ти байдуже?
Чому мовчиш Ти,
коли вбиває праведного злодій?
14 Людей створив Ти, неначе риб морських,
мов плазунів, що ватажка не мають.
15 Ворог на гачок відловлює людей,
мов неводом своїм, людей він ловить.
Він забирає їх у невід свій,
отож він радіє й святкує.
16 Тому пожертви він приносить своїй сітці
і спалює запашне куріння неводу своєму,
бо завдяки сітям своїм він має щедрий пай
і вдосталь їжі.
17 Чи буде сітками у ворога забирати всі багатства,
та мечем народи знищувати немилосердно?
Про віру і мудрість
2 Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. 3 Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. 4 Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.
5 Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. 6 Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. 7 Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, 8 бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.
Про справжнє багатство
9 Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство[a]. 10 А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть[b], наче дика квітка. 11 Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International