Revised Common Lectionary (Complementary)
[a]111 Славімо Господа!
Я Господа вславлятиму усім єством своїм
в вузькому колі щирих на майдані велелюднім.
2 Господь величні справи робить.
Народ жадає добрих справ, що йдуть від Бога.
3 Є пречудовими й преславними Його діла,
живе віки Господнє милосердя.
4 Забути не зможемо ніколи чудеса Його,
і доброта, і ласка Господа у них.
5 Свою Угоду з нами пам’ятає Він завжди,
дає поживу послідовникам Своїм.
6 Сказав Своєму Він народу про діла Свої величні,
як Він народів інших землі їм віддав.
7 Усе, що діє Бог, то правильно й шляхетно,
ми можемо на всі Його накази покладатись.
8 Його накази діятимуть вічно,
створив Він чесними і праведними їх.
9 Послав рятівника народу Він Своєму,
Угоду з ними склав навіки;
ім’я Його святе й жахливе.
10 Пошана й страх Господній—мудрості початок,
хто слідує Його наказам, розумнішає.
Оспівування Господа—довічне!
Міріам та Аарон нарікають на Мойсея
12 Міріам та Аарон нарікали на Мойсея через жінку-кушійку, бо він одружився з кушійкою[a]. 2 Вони говорили: «Хіба Господь промовляє тільки через Мойсея? Хіба Він не промовляв також і через нас?» І Господь почув це. 3 (Мойсей був дуже сумирний, скромніший за будь-кого на землі).
4 Раптом Господь наказав Мойсею, Аарону та Міріам: «Прийдіть до намету зібрання, усі троє». Тож усі троє прийшли.
5 Тоді Господь зійшов у хмарному стовпі, зупинився при вході до намету зібрання і покликав: «Аароне та Міріам!» Обоє вийшли наперед. 6 Він промовив: «Почуйте слова Мої.
Коли є серед вас пророк,
Я, Господь, відкриваюсь йому у з’яві.
Я розмовляю з ним уві сні.
7 Але зі слугою Моїм Мойсеєм не так.
Я довіряю йому весь дім Свій.
8 Я розмовляю з ним прямо, ясно, а не загадками,
і бачить він образ Господа.
Як же ви не боїтеся нарікати на слугу Мого Мойсея?»
9 Господь розгнівався на них і зник. 10 Коли ж хмара відійшла від намету, то лишилася там Міріам. Шкіра Міріам була вкрита коростою, білою, мов сніг. Аарон обернувся до Міріам і побачив, що вона прокажена. 11 Тоді Аарон промовив до Мойсея: «О пане мій, не карай нас за те, що ми стали дурними; ми згрішили. 12 Благаю, не дай їй бути немов мертвонароджена дитина, що, напівзогнила, виходить з материної утроби.
13 Тож Мойсей благав Господа: „О Боже, благаю, зціли її!”»
14 Тоді Господь сказав Мойсею: «Якби батько її плюнув їй в обличчя, чи не була б вона зганьблена на сім днів? Тож виведи її поза табір, та після семи днів їй можна буде повернутися».
15 То вивели вони Міріам із табору на сім днів, і люди не рушали, доки Міріам не привели назад.
Зцілення прокаженого
(Мт. 8:1-4; Мк. 1:40-45)
12 Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 13 Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. 14 Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[a], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
15 Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. 16 Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International