От Марка 14:32-42

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Ісус молиться на самоті

(Мт. 26:36-46; Лк. 22:39-46)

³² Ісус та Його учні прийшли до місцевості, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся». ³³ Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися, ³⁴ говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте». ³⁵ І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година. ³⁶ І молив Він: «Авва^[a], Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша^[b] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

³⁷ Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати? ³⁸ Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло—немічне». ³⁹ І знову відійшов Він і молився про те ж саме. ⁴⁰ Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати. ⁴¹ І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників. ⁴² Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»