Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

² Уся громада нарікала в пустелі на Мойсея та Аарона. ³ Народ ізраїльський таке сказав: «Шкода, що не загинули ми від руки Господа в Єгипетській землі, коли сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліба досхочу, бо привели ви нас до цієї пустелі, щоб виморити всю громаду голодом».

⁴ Господь сказав Мойсеєві: «Я зроблю так, що хлібний дощ падатиме вам з неба. Хай народ піде й збиратиме щодня денну частку, щоб Я міг випробувати їх, та побачити, чи дотримуватимуться вони Мого Закону, чи ні. ⁵ На шостий день нехай приготують вдвічі більше, ніж збирають щоденно, бо субота—день Господній».

⁶ І сказали Мойсей та Аарон усім Ізраїлевим дітям: «Увечері ви довідаєтеся, що це Господь вивів вас із Єгипетської землі. ⁷ А вранці ви побачите славу Господа, бо Він почув ваші ремствування на Нього. Ви скаржилися на нас, та хоч зараз нам буде спокій!» ⁸ І Мойсей сказав: «Коли Господь дасть вам поїсти м’яса ввечері і хліба вранці досхочу, бо Господь почув ваші нарікання на Нього. А ми що, хто ми такі? Ваші ремствування не на нас, а на Господа».

⁹ Мойсей промовив до Аарона: «Скажи всій громаді Ізраїлевих дітей: „Станьте перед лицем Бога вашого, бо Він почув ваші скарги”». ¹⁰ Коли Аарон промовляв це до народу, то, повернувшись до пустелі, вони побачили славу Господа, що з’явилася в хмарі.

¹¹ І Господь сказав Мойсеєві: ¹² «Я почув нарікання Ізраїлевих дітей. Скажи їм: „Увечері ви їстимете м’ясо, а вранці матимете хліба досхочу, щоб знали, що Я—Господь, ваш Бог”». ¹³ Увечері налетіли перепелиці й укрили табір, ставши легкою здобиччю для євреїв, а вранці навколо табору випав шар роси. ¹⁴ Коли роса зійшла, то на поверхні пустелі зосталися тоненькі крупинки, ніби паморозь на землі.

¹⁵ Побачивши це, Ізраїлеві діти спитали одне одного: «Що це?»^[a] Бо вони не знали, що то таке. Мойсей сказав їм: «Це хліб, що Господь дав вам на поживу.

²¹ Бо життя для мене—це Христос, а смерть—надбання^[a].

²² Якщо ж і надалі житиму я в цьому тілі, то продовжуватиму свою працю в ім’я Господнє. Отже, не знаю, що мені вибрати. ²³ Мені важко зробити вибір. Інколи, я маю бажання піти з цього життя і бути з Христом, бо було б це значно краще для мене. ²⁴ Але ж вам необхідно, щоб я залишався жити. ²⁵ І оскільки я переконаний в цьому, то знаю, що залишатимуся тут і буду з вами всіма заради вашого духовного розвитку і втіхи, що йдуть від віри. ²⁶ Коли я знову до вас прийду, ви пишатиметеся тим, що Ісус Христос зробив, допомагаючи мені.

²⁷ Але у всякому разі живіть так, щоб життя ваше приносило шану Добрій Звістці про Христа. Тоді, будучи разом з вами, чи далеко від вас, зможу почути, що ви стійко, з єдиним серцем і душею боретеся за віру, яка проголошена в Добрій Звістці. ²⁸ Не лякайтеся тих, хто проти вас. Ваша мужність є доказом від Бога, що всі вороги ваші будуть знищені, а ви—врятовані. ²⁹ Бо привілей, дарований вам—не лише вірити в Христа, але також і страждати за Нього. ³⁰ Ви вступили в ту ж саму боротьбу, в яку, як ви бачили, було втягнуто й мене. Тож вам необхідно пройти через усі ті труднощі, що випали й на мою долю.

Притча про робітників

20 «Царство Боже подібне до господаря, який рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник. ² Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до винограднику. ³ Годині о дев’ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, які стояли без діла. ⁴ Хазяїн сказав їм: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику, і платня буде по справедливості”. ⁵ І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому—десь опівдні, а потім о третій годині дня,—і робив так само.

⁶ О п’ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: „Чому ви стоїте тут цілий день без діла?” ⁷ Вони йому відповіли: „Бо ніхто нас не найняв”. Він їм каже: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику”. ⁸ Ввечері господар мовив до свого управителя: „Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших”. ⁹ Отже, всі найняті о п’ятій прийшли і одержали по динару. ¹⁰ Коли ж перші підійшли, то думали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний. ^11-12 Одержавши платню, вони почали дорікати, кажучи: „Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами. Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку”.

¹³ І відповів одному з них власник виноградника: „Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар? ¹⁴ Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі. ¹⁵ Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?” ¹⁶ Отак і в Царстві Небесному—останні будуть першими, а перші—останніми».