Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Славімо Господа!
Співайте Господу нових пісень!
Його звеличуйте піснями,
коли збираються всі шанувальники Його разом.
2 Возрадуйся Творцеві Ізраїлю!
Сіона жителі, радійте вашому Царю!
3 Вони, танцюючи, хвалитимуть Його,
співаючи у супроводі тамбурина й ліри.
4 Господь втішається Своїм народом,
Він чудеса творить, рятуючи смиренних.
5 Радіють Його славі послідовники Його,
лише прокинувшись—уже щасливі.
6 Хай Богу виголошують хвалу,
двосічними мечами потрясають,
7 готові мститися народам іншим,
караючи безродних ворогів своїх.
8 Нехай заковують царів в кайдани,
вельмож—в наручники залізні,
9 виконуючи вирок, із Законом згідний,
заради слави Його вірних.
Славімо Господа!
Дев’ята кара—темрява
21 Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб темрява могла впасти на Єгипетську землю, щоб була вона відчутна». 22 Отже, Мойсей простяг руку до неба, й густа темрява впала на Єгипетську землю на три дні. 23 І люди не могли бачити одне одного, і не сходили вони зі свого місця три дні. А ізраїльський народ мав світло в своїх оселях.
24 Фараон покликав Мойсея і сказав: «Йдіть і служіть Господу. Ваші діти також можуть іти з вами, але ваші вівці та худоба нехай залишаться». 25 Але Мойсей відповів: «Не тільки ми заберемо з собою пожертви й офіри всеспалення, щоб принести їх Господу, нашому Богу, але ти, фараоне, сам даси нам худобу для Господа народу Ізраїля. 26 Наша худоба також мусить іти з нами. І копита не залишиться, оскільки ми братимемо з-поміж них на пожертву, щоб служити Господу, нашому Богові. Але поки ми не прийдемо туди, ми не знаємо, що саме принести в жертву Господу».
27 Та Господь зробив фараонове серце черствим, і той не бажав відпускати їх. 28 Фараон сказав йому: «Йди геть від мене! І начувайся! Не з’являйся більше переді мною, бо якщо з’явишся, то смерть тобі буде». 29 Мойсей промовив: «Як ти сказав, я не з’явлюся більше перед тобою».
15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(A).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(B) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(C)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(D)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(E)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(F)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International