Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Господь перемагає єгипетське військо

¹⁹ Тоді Ангел Божий, що вів табір ізраїльський, пересунувся з-перед них і став позаду народу. Та стовп хмар зробив теж саме, ставши позаду. ²⁰ Він зупинився між таборами єгипетським та ізраїльським. І була хмара і темрява, світло вночі. І не наближався один табір до другого цілу ніч.

²¹ І простягнув Мойсей руку над морем. І гнав Господь сильний східний вітер усю ніч і перетворив море на сушу, і вода розділилася. ²² Й пішли Ізраїлеві діти через середину моря сушею, а вода стояла стіною праворуч і ліворуч від них. ²³ Але єгиптяни переслідували їх, і всі фараонові коні, його колісниці, його кіннота рушили за ними до середини моря.

²⁴ Рано вранці Господь поглянув на єгипетський табір в стовпі вогню та хмар і змішав табір єгиптян. ²⁵ Колеса фараонових колісниць повивертало, і важко було ними правити. І сказали єгиптяни: «Тікаймо від ізраїльтян, бо Господь бореться за них проти Єгипту».

²⁶ Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, нехай вода накриє єгиптян, їхні колісниці та кінноту».

²⁷ І простягнув Мойсей руку над морем, і вода повернулася на світанку на своє місце і єгиптяни, намагаючись врятуватися, бігли їй назустріч. І Господь кинув єгиптян у середину моря. ²⁸ Вода повернулась і накрила колісниці й вершників, і все фараонове військо, що увійшло за ізраїльтянами в море. І жоден з них не вцілів.

²⁹ А Ізраїлеві діти йшли сушею посеред моря, і вода стояла стіною для них праворуч і ліворуч від них. ³⁰ Того дня Господь врятував народ Свій від руки фараона, а пізніше Ізраїль побачив єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ Євреї зрозуміли велику силу, що Бог спрямував проти єгиптян. Діти Ізраїлю злякалися Господа, повіривши в Господа й Мойсея, слугу Його.

Мойсеєва пісня

15 Тоді Мойсей і народ Ізраїлю заспівали Господу таку пісню:

²⁰ Міріам, пророчиця, Ааронова сестра, взяла в руку бубон, і всі жінки повиходили за нею з бубнами й танцями. ²¹ Міріам заспівала їм:

Не піддавайте осуду інших

14 Щиро приймайте тих, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші. ² Один вірить, що може їсти все^[a], а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі. ³ Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншої людини, яка не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.

⁴ Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати. ⁵ І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання. ⁶ Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому.

⁷ Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі. ⁸ Адже життя наше—для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу. ⁹ Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими.

¹⁰ Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим. ¹¹ Бо сказано у Святому Писанні:

¹² Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.

Прощення братових гріхів

²¹ Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата^[a], коли він грішить проти мене, може, сім разів?» ²² Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів!^[b]

²³ Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами. ²⁴ І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів. ²⁵ Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші. ²⁶ Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!” ²⁷ І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.

²⁸ Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!” ²⁹ Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!” ³⁰ Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.

³¹ Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну. ³² Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти—негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене! ³³ То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?” ³⁴ І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні. ³⁵ Ось як Мій Отець Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас від усього серця не простить брата чи сестру свою».