Revised Common Lectionary (Complementary)

65 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.

Сьома кара—град

¹³ Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано вранці і стань перед фараоном і скажи йому про те, що мовить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ¹⁴ Бо цього разу Я нашлю всі Мої кари на твоє серце і на твоїх слуг, і на твій народ, щоб знав, що немає на всій землі подібного Мені. ¹⁵ Бо зараз Я міг би простягнути руку й побити тебе і твій народ моровицею так, що тебе буде знищено з лиця землі. ¹⁶ Та через це Я дозволив тобі жити, аби показати Господню силу, і щоб сповістити Моє ім’я по всій землі. ¹⁷ Ти все ще вивищуєшся над Моїм народом, не бажаючи відпустити їх. ¹⁸ Завтра в цей час Я пошлю страшенний град, та такий, якого ще не було в Єгипті з часів його заснування й дотепер. ¹⁹ А зараз зайди в укриття й позаганяй туди худобу і все, що маєш у полі. Усякий чоловік чи тварина, що залишиться в полі й не сховається, загине, коли град упаде на них”».

²⁰ Кожен із фараонових слуг, що поважав слово Господа, мерщій сховав своїх слуг і позаганяв худобу. ²¹ Хто ж не дослухався слів Господа, той залишив своїх слуг і худобу в полі.

²² Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб град упав на всю Єгипетську землю, на людей і тварин, і всю городину Єгипетської землі».

²³ Тоді Мойсей простягнув ціпок до неба, і Господь послав грім і град, і блискавка вдарила в землю. І падав сильний град на Єгипетську землю. ²⁴ І спалахнула блискавка посеред граду, та такого страшного, якого не було на всій Єгипетській землі, відколи з’явився його народ. ²⁵ І побив град усю Єгипетську землю, все, що було в полі: людей і тварин, усю рослинність польову, та поламав усі дерева в полі. ²⁶ І лише в землі Ґошена, де були Ізраїлеві діти, граду не було.

²⁷ Фараон покликав Мойсея та Аарона і мовив їм: «Цього разу я згрішив. Господь праведний, а я і мій народ винні. ²⁸ Помоліться Господу. Годі вже гриміти грому, годі вже граду. Я відпущу вас; не буду вас більше тримати».

²⁹ Мойсей йому й каже: «Коли я покину місто, то здійму руки до Господа. Грім перестане гриміти і не падатиме більше град, щоб ти знав, що земля належить Господу. ³⁰ Що ж до тебе й слуг твоїх, то я знаю, що ви все ще не боїтеся Господа Бога».

³¹ Побило льон і ячмінь, бо ячмінь заколосився, а льон зеленів. ³² А пшеницю та жито не побило, оскільки вони дозрівають пізніше. ³³ Після розмови з фараоном, Мойсей вийшов із міста й простягнув руки до Господа в молитві. І тоді грім затих, і град припинився, і дощ перестав лити на землю.

³⁴ Та фараон, побачивши, що дощ, град і грім припинилися, знову згрішив і зачерствив серце своє. ³⁵ Отже фараонове серце стало черствим, і він не відпустив ізраїльський народ, як Господь і казав через Мойсея.

³⁹ А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати. ⁴⁰ Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега. ⁴¹ Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.

⁴² Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти. ⁴³ Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші. ⁴⁴ А решта мусили добиратися до берега на дошках і уламках корабля. Отак усі благополучно дісталися до землі.