Revised Common Lectionary (Complementary)
78 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[a],
й коліно Ефраїма не обрав[b].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
Давид у Нобі
21 Давид пішов до Ноба[a], щоб побачитися зі священиком Агімелехом. Агімелех затремтів, побачивши його, й запитав: «Чому ти один? Чому з тобою нікого немає?»
2 Давид відповів священику Агімелеху: «Цар наказав мені зробити одну справу і звелів: „Ніхто нічого не повинен знати про твоє завдання і про ті вказівки, які я тобі дав”. А своїм людям я наказав зустріти мене в призначеному місці. 3 Тепер скажи мені, що у тебе є під рукою? Дай мені п’ять буханців хліба або будь-що, що знайдеться».
4 Священик відповів Давиду: «У мене немає під рукою звичайного хліба, проте є трохи посвяченого хліба ось тут, якщо твої слуги тримались подалі від жінок[b]».
5 Давид відповів священику: «Жінок з нами не було; ще як я вирушав, мої слуги очищалися навіть для звичайної подорожі. Чоловічі тіла[c] чисті навіть тоді, коли їхні справи такими не назвеш. А тим паче сьогодні, коли вони очистилися для справи військової!»
6 Тож священик дав їм посвяченого хліба, оскільки не знайшлося ніякого іншого, крім хліба, який лежав перед Господом, і який належало прибрати, щоб замінити на теплий, свіжий хліб.
Зцілення хворого в купальні
5 Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму. 2 Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда[a] і мала п’ять критих галерей з колонами. 3 У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати][b]. 4 [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав][c].
5 І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. 6 Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7 Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». 8 Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». 9 І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
10 Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» 11 Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». 12 Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» 13 Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
14 Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. 15 І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. 16 Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
17 Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». 18 Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International