Revised Common Lectionary (Complementary)

92 Хвальна пісня на відзначення суботи.

Амазія, цар Юдеї

14 На другий рік правління Єгоаша, сина Єгоагаза, царя Ізраїлю, правити почав Амазія, син Йоаша, цар Юдеї. ² Йому сповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Єгоаддін і була вона родом з Єрусалима. ³ Він робив те, що було правильне в Господніх очах, але не так, як його пращура Давида. У всьому він брав приклад з батька Йоаша. ⁴ Однак узвишшя не було знесено; люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння.

⁵ Зміцнивши свою владу, Амазія стратив тих вельмож, які вбили його батька-царя. ⁶ Але він не повбивав їхніх синів, бо діяв згідно з тим, що записано в книзі Закону Мойсея, де Господь наказав: «Батьків не слід вбивати за провини дітей і дітей не можна вбивати за вчинки батьків, бо кожен має прийняти смерть за свої власні гріхи»^[a].

⁷ Це він завдав поразки десяти тисячам едомійців у Солоній долині й захопив у битві Селу, назвавши її Йоктеел, що й досі носить це ім’я.

⁸ Тоді Амазія послав гінців до Єгоаша, сина Єгоагаза, царя Ізраїлю, який доводився сином Єгу, з таким викликом: «Приходь, поміряємося силами сам-на-сам». ⁹ Але Єгоаш, цар ізраїльський так відповів Амазії, царю юдейському: «Чортополох ливанський надіслав листа кедру ливанському: „Віддай свою дочку заміж за мого сина”. Потім пробігав дикий ливанський звір й розтоптав чортополох. ¹⁰ Ти справді переміг Едом і набундючився. Слава твоїй перемозі, але залишайся вдома! Навіщо шукати собі клопоту, це тільки призведе до твого падіння, а також падіння Юдеї?»

¹¹ Однак, Амазія не послухався, тож довелося Єгоашу, ізраїльському царю, напасти на нього. Він зустрівся віч-на-віч^[b] з Амазією, юдейським царем, в Бет-Шемеші, що в Юдеї. ¹² Ізраїльтяни розбили юдеїв, і ті розбіглися по своїх домівках. ¹³ Ізраїльський цар Єгоаш захопив у полон Амазію, юдейського царя, сина Йоаша, який доводився сином Агазії, в Бет-Шемеші. Тоді Єгоаш пішов на Єрусалим і зруйнував єрусалимську стіну від Ефраїмової брами до Кутньої брами, яка була чотириста ліктів^[c] завдовжки.

¹⁴ Він забрав усе золото й срібло та всі речі, знайдені у храмі Господньому та в скарбницях царського палацу, та разом з кількома заручниками він повернувся до Самарії.

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-9; Лк. 8:4-8)

4 Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. ² Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

³ Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти. ⁴ Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. ⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, ⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю. ⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного». ⁹ Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

(Мт. 13:10-17; Лк. 8:9-10)

¹⁰ Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцять апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі. ^11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:

Пояснення притчі про сіяча

(Мт. 13:18-23; Лк. 8:11-15)

¹³ Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі? ¹⁴ Сіяч сіє Слово Боже в людях. ¹⁵ Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

¹⁶ Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. ¹⁷ Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

^18-19 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів^[a].

²⁰ Іще інші—зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».