Revised Common Lectionary (Complementary)
146 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[a].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
11 Багатій собі здається мудрим,
але бідний мудрець його розкусить.
12 Коли торжествують праведні, то великі свята,
а коли до влади приходять безбожники, люди ховаються.
13 Хто приховує свої гріхи, успіху не матиме,
а хто визнає й спокутує їх, той має прощення.
14 Благословенний обережний,
а впертий чоловік не омине нещасть.
15 Рикаючий лев або ведмідь нахабний,
такий для бідного несправедливий правитель.
16 Нерозумний володар нещадно гнобить,
а хто зажерливість ненавидить, довго царюватиме.
17 Винного у вбивстві могила чекає,
тож не підтримуйте його.
18 Хто шанує справедливість, той живе безпечно,
а хто блукає манівцями, той несподівано впаде.
19 Хто обробляє землю, матиме вдосталь хліба,
хто ж за марнотою женеться, матиме бідності вдосталь.
20 Гідного довіри щедро благословлятимуть,
а хто поспішає збагатитися, не уникне покарання.
21 Не годиться судити упереджено,
бо за шмат хліба можна впасти в гріх.
22 Людина жадібна женеться за багатством,
але не знає, що її спіткає бідність.
23 Хто повчає, буде віддячений більше,
ніж той, хто улещує.
24 Хто грабує батька чи матір і каже: «Це не гріх!»—
той подібний до вандала, котрий потрощує все у хаті.
25 Невситимий породжує сварки,
а той, хто покладається на Господа, матиме вдосталь.
26 Хто покладається на розум свій—той дурень,
хто ж керується мудрістю, житиме безпечно.
27 Хто ділиться з убогим, не зазнає нужди,
а хто ховає очі, матиме чимало проклять на свою голову.
28 Коли до влади приходять нечестивці, люди ховаються,
а коли вони владу втрачають, їх заступають праведники.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: 44 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». 45 Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
Хто є самим великим у Царстві Небеснім
(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)
46 Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. 47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International