Revised Common Lectionary (Complementary)
Книга Третя
(Псалми 73-89)
73 Хвальний псалом Асафа.
Бог добрий до Ізраїля насправді,
до всіх, у кого чисте серце.
2 Я ж, навпаки, спіткнувся майже
і майже на слизьку путь гріха ступив.
3 Побачивши везіння нечестивих,
позаздрив я талану гордовитих.
4 У тих людей нічого не болить,
тіла у них вгодовані й могутні.
5 У них немає клопотів звичайних,
ніщо їм не пече, як іншим.
6 Немов коштовності довкола шиї їхня пиха.
7 Вже й очі повилазили від сала,
і дурість переповнює серця.
8 Вони збиткуються з людей,
підступні задуми снують,
й замишляють завдати шкоди іншим.
9 Уявляють вони себе богами,
й гадають, що царі вони на цій землі.
10 А Божі люди горнуться до них,
виконують усе, що ті їм кажуть[a].
11 І кажуть: «Як те знає Бог?
Чи відає про те Всевишній?»
12 Поглянь, які вони лихі,
але багатство множать без упину.
13 Тоді навіщо мені серце очищати,
пощо мені тримати руки в чистоті?
14 Чому я змушений весь час страждати,
за що я страждаю щоранку?
15 Однак якби я виголосив ці думки,
то я б напевне зрадив Твій народ.
16 Хоч як я намагався все збагнути,
але непросто розуміння досягнути,
17 аж поки я у храм Твій не ввійшов,
і лиш тоді почав я розуміти.
18 Ти їх загнав на слизьке,
Ти змусив їх упасти і розбитися.
19 Кінець захопить їх зненацька,
обсядуть біди, й пропадуть вони.
20 Вони мов сни, які насняться,
а як прокинешся, то знехтуєш ти їх.
21-22 Я був дурний, немов той бик,
коли на Тебе злився й сумував.
Та серце кров’ю обливається моє,
коли подумаю про долю грішників сліпих.
23 Я назавжди залишився з Тобою,
за руку Ти мене тримаєш.
24 Ведеш мене в житті, порадою вітаєш,
а потім і до слави приведеш[b].
25 Хто ще для мене є на небі?
Хто ще мені потрібен на землі?
26 Можливо, заслабнуть плоть моя і дух[c],
та Бог—то скеля мого серця,[d] то моя доля навіки.
27 Хто Бога кине, той піде у забуття,
Ти вигубиш усіх зрадливих.
28 А я лишився з Богом! Як це добре!
Для мене Господь Бог—притулок,
де сповіщатиму усім я про діла Твої.
6 Тоді Господь із бурі відповів:
7 «Підпережись, як воїн,
тоді тебе спитаю Я, а ти мені поясниш.
8 Чи справді рішення Моє ти скасувати хочеш?
Мене засуджуєш, щоб ствердитися в правоті?
9 Чи, може, силу маєш Божу,
чи голос твій гримить, як Мій?
10 Тоді придай собі величність і повагу,
честь і красу на себе одягни.
11 Звільни свій буйний гнів, скарай нахабу,
поглянь на гордого, звели йому скоритись.
12 Звели йому скоритися, скарай нахабу,
лихих людців здолай на місці.
13 У порох всіх разом їх поховай,
обличчя обгорнувши, у могилу.
14 Тоді і Я тобі хвалу воздам,
бо врятуватись можеш власною рукою.
Каяття Йова
42 І Йов відповів Господу:
2 «Я знаю, все Тобі під силу,
ніякий задум Твій не спростувати.
3 Спитав ти: „Хто чорнить пораду
словами нерозумними такими?”
Не відмовляюсь, справді я питав про те,
чого не зрозумів, що надто неймовірне,
що осягнути не вдалось мені.
Випробовування Петра
(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Ін. 13:36-38)
31 «Симоне[a], Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від поганого. 32 Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
33 Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)
54 Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55 Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
56 Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57 Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
58 Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61 Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International