Revised Common Lectionary (Complementary)

²⁰ І мовив Господь: «Так багато нарікань на жителів Содома й Ґоморри, і гріх їхній такий тяжкий. ²¹ Тож Я піду й подивлюся, чи й справді все так, як Я чув, бо я мушу знати^[a]».

²² Чоловіки відвернулися й рушили до Содома. Авраам же лишився стояти перед Господом. ²³ Тоді, наблизившись до Нього, Авраам спитав: «Господи, невже Ти задумав погубити й праведних людей разом з нечестивими? ²⁴ А якщо там знайдеться п’ятдесят праведників, чи зруйнуєш Ти місто? Невже не пощадиш його заради п’ятдесяти праведних людей, що живуть там? ²⁵ Не вбивай праведного разом із грішним. Якщо це трапиться, то де ж різниця між праведним і грішним? Не слід робити цього! Чи не мусить Суддя всього живого обстоювати справедливість?»

²⁶ І мовив Господь: «Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, то заради них Я пощаджу місто».

²⁷ Авраам тоді знову звернувся до Нього: «Оце я наважився говорити з Тобою, Господом моїм, а сам же я порох і зола. ²⁸ А якщо там недоставатиме п’ять праведників, невже зруйнуєш місто через нестачу всього п’яти чоловік?»

Господь відповів: «Якщо там буде сорок п’ять праведних, то не зруйную місто».

²⁹ Тоді Авраам знову звернувся до Господа: «А якщо сорок знайдеш?» Господь відповів: «Не зроблю того і заради сорока».

³⁰ Авраам тоді каже: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я знову наважуся спитати Тебе. А якщо знайдеш Ти там тридцять, то як тоді?» Господь відповів: «Не зроблю Я того й заради тридцяти».

³¹ Авраам каже: «Наважуся спитати Тебе, Володарю мій, а якщо двадцять праведних знайдеться в місті?» Господь відповів: «Не зруйную й заради двадцяти».

³² Авраам знову: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я наважуся потурбувати Тебе ще раз. Що зробиш, якщо знайдеш десять праведних?» І Господь відповів: «Не зруйную і заради десятьох».

138 Псалом Давида.

⁶ Тож прийнявши Христа Ісуса як Господа, живіть у Ньому. ⁷ Вкорініться в Ньому, збудуйтеся на Ньому, зміцнюйтеся у вірі, якій вас навчили, завжди будьте вдячними Богові.

⁸ Стережіться, щоб ніхто не захопив вас пустими й оманливими ідеями, що йдуть від людських традицій та простих понять^[a] цього світу, а не від Христа. ⁹ Бо в Ньому перебуває уся повнота Божества, навіть під час життя на землі, в тілесній формі. ¹⁰ Ви набули повноти своєї в Христі, Який є головою всім правителям і всякій владі.

¹¹ В Ньому також здійснено обряд обрізання над вами. Але то не дія, вчинена людськими руками,—ви звільнилися від влади гріховного буття обрізанням Христовим. ¹² Це сталося, коли ви були поховані разом з Ним під час хрещення і воскресли також разом із Ним через віру вашу в діяння Всевишнього Бога, Який воскресив Христа з мертвих.

¹³ Колись ви були мерцями через гріхи свої й через те, що не мали свободи від свого гріховного єства^[b], та Бог дарував вам життя разом із Христом і щедро простив гріхи наші. ¹⁴ Порушивши закони Господні, ми стали боржниками перед Богом. Та Він скасував весь борг наш, прибивши його цвяхами до хреста. ¹⁵ Він обеззброїв правителів і владу духовного світу, та, торжествуючи над ними смертю Своєю, переможно повів за Собою, виставивши їх на привселюдний сором.

Не слідуйте законам людським

¹⁶ Нікому не дозволяйте придумувати для вас закони та правила про те, що їсти вам чи пити або яких свят дотримуватись: святкування Новолуння, чи суботи. ¹⁷ У минулому, ці речі були лише тінню, ознакою прийдешнього, але нове вчення приходить з Христом.

¹⁸ Деякі люди полюбляють удавати себе за тих, хто віддалися покірливості й служінню Ангелам^[a]. Вони завжди говорять про те, що їм привиділося в видіннях, та не слухайте їх, коли вони засуджують вас через те, що ви не робите так само. Насправді, вони вихваляються без усякої причини тільки своїм плотським розумом. ¹⁹ Вони не слухаються Голови, під чиїм керуванням усе Тіло з’єднане. Завдяки Христу, усі частини тіла піклуються та допомагають одне одному, і все міцніє й росте згідно з задумом Божим.

Повчання Ісуса про молитву

(Мт. 6:9-15)

11 Якось Ісус молився у віддаленому місці, та коли Він закінчив, один із учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися. Адже й Іоан навчав цього своїх учнів». ² Тоді Ісус відповів: «Коли молитеся, кажіть так:

Просіть Отця Небесного

(Мт. 7:7-11)

⁵ По тому Ісус додав: «Уявіть собі, що ви маєте друга й приходите до нього опівночі з проханням: „Друже, позич мені три хлібини. ⁶ До мене щойно прийшов один із друзів. Він з дороги, а я не маю чим пригостити його”. ⁷ І уявіть, що ваш друг відповідає вам з-за дверей: „Відчепися! Двері замкнуті. Мої діти і я вже в ліжку. Не вставати ж мені тепер, аби щось там тобі дати!”

⁸ Істинно кажу вам: хоч він і не підведеться, щоб дати вам хліб заради вашої дружби, але встане й дасть те, що ви просите, якщо будете наполегливі.

⁹ То ж кажу вам: просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. ¹⁰ Бо кожен, хто просить—отримає; хто шукає—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.

¹¹ Чи є такий батько, який дасть сину гадюку, коли той проситиме риби? ¹² Якщо ж син яйце проситиме, то чи дасть йому батько скорпіона? Ніколи! ¹³ Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує Духом Святим усіх, хто просить!»