Revised Common Lectionary (Complementary)

66 Для диригента. Хвальна пісня.

Манассія, цар Юдеї

21 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. Матір його звали Хефціва. ² В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. ³ Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Він також установив вівтарі Ваалу та зробив стовп Ашери, як і Агав, ізраїльський цар. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. ⁴ Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «У Єрусалимі Я Своє ім’я лишу». ⁵ На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. ⁶ Він також приніс у жертву власного сина на вогні^[a], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.

⁷ Він переніс вирізьблений стовп Ашери, який сам збудував, у храм Господній, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. ⁸ Я вже не змушу блукати ізраїльтян, залишивши ту землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, якщо вони пильнуватимуть усі веління Закону, який Мій слуга Мойсей їм призначив». ⁹ Але люд його не послухався. Манассія повів їх манівцями, та так, що вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.

¹⁰ Через Своїх слуг-провидців Господь сказав: ¹¹ «Оскільки Манассія, юдейський цар, накоїв цих огидних гріхів, він завдав більше зла, ніж аморійці, які були до нього. Він увів Юдею в гріх своїми бовванами. ¹² Тому ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я маю намір послати таку біду на Єрусалим та Юдею, що в тих, хто почує про це, задзвенить у вухах. ¹³ Я протягну на Єрусалим мірило, використане проти Самарії^[b], і вагу, яку Я вжив проти дому Агава. Я витру Єрусалим, як витирають миску, витру й переверну. ¹⁴ Я відрину залишки Мого спадку й передам їх у руки їхніх ворогів. Їх грабуватимуть і плюндруватимуть усі їхні вороги, ¹⁵ бо вони чинили зле в Моїх очах і запалювали Мене люттю ще з того дня, як їхні пращури вийшли з Єгипту, й донині!”»

Внутрішня боротьба

¹⁴ Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. ¹⁵ І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. ¹⁶ І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. ¹⁷ Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. ¹⁸ Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. ¹⁹ Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. ²⁰ Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.

²¹ Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. ²² Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. ²³ Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.

²⁴ О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? ²⁵ Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.