Revised Common Lectionary (Complementary)
Йод
73 Мене створили і тримають Твої руки,
допоможи збагнуть і вивчити Твої завіти.
74 Хто поклоняється Тобі, мене побачить і зрадіє,
бо на Твої накази покладаюсь я.
75 Я знаю, Господи, що Твій присуд—справедливий,
мене страждати Ти недаремно змусив.
76 Тепер утіш мене, Твою любов і милість дай пізнати,
адже Ти дав обітницю рабу Своєму.
77 Своєю милістю мене благослови, дай жити,
адже я втішений Твоїми настановами.
78 Хай будуть присоромлені хвальки,
які звели на мене наклеп.
Я тільки думав про Твої накази.
79 Нехай повернеться до мене кожен,
хто знає Твій Заповіт і хто Тебе боїться.
80 Дай бути щиросердим перед Твоїм Законом,
аби ганьби ніколи не спізнати.
10 До кого мушу говорити Я,
кого застерігати мушу?
Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
вони його почуть не хочуть.
11 Вже переповнений Господнім гнівом я,
його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
12 Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
бо руку Я заніс над цим народом».
Так каже Господь.
13 «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
всі тільки й дбають про наживу незаконну.
І від пророка до священика—всі брехуни.
14 Вони лікують хворий дух Мого народу,
як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
Коли насправді, геть, нема гаразду.
15 Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
Та ж не соромляться вони того,
бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
коли прийду карати їх»,—Господь каже.
16 Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
але вони сказали: „Не підем ми туди”.
17 Поставив я над вами вартових, сказавши:
„Дослухайтеся звуку сурм!”
Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
18 Тож слухайте, народи,
й знайте свідчення того, що буде з ними[a].
19 Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
а Мій Закон зневажили вони.
Заворушення в Ефесі
21 Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалиму. Він сказав: «Після того, як побуваю в Єрусалимі, потрібно мені ще й Рим відвідати». 22 Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.
23 Приблизно тоді ж почалися заворушення в Ефесі проти «Дороги Господньої». Ось як це трапилося. 24 У цьому місті мешкав один чоловік на ім’я Димитрій, майстер, який робив срібні зображення храму Артеміди[a]. Це давало чималий заробіток ремісникам.
25 Він зібрав їх разом з іншими майстрами подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи. 26 Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і привернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій Малій Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.
27 Та загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави, а справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Мала Азія і весь світ, буде позбавлено її величі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International