Revised Common Lectionary (Complementary)
Йод
73 Мене створили і тримають Твої руки,
допоможи збагнуть і вивчити Твої завіти.
74 Хто поклоняється Тобі, мене побачить і зрадіє,
бо на Твої накази покладаюсь я.
75 Я знаю, Господи, що Твій присуд—справедливий,
мене страждати Ти недаремно змусив.
76 Тепер утіш мене, Твою любов і милість дай пізнати,
адже Ти дав обітницю рабу Своєму.
77 Своєю милістю мене благослови, дай жити,
адже я втішений Твоїми настановами.
78 Хай будуть присоромлені хвальки,
які звели на мене наклеп.
Я тільки думав про Твої накази.
79 Нехай повернеться до мене кожен,
хто знає Твій Заповіт і хто Тебе боїться.
80 Дай бути щиросердим перед Твоїм Законом,
аби ганьби ніколи не спізнати.
Гріх та покарання за нього
4 І ти скажеш їм: «Ось що Господь каже:
„Чи люди падають і більше не встають?
Як хтось звертає із дороги,
хіба не вернеться на неї?
5 Тоді чому народ оцей
постійно відступається від Мене?
Чому Єрусалим постійно йде хибним шляхом?
Вони тримаються брехні й каяття не бажають.
6 Звернув увагу Я,
а вони не кажуть правди.
Немає жодного,
хто б каявся у нечестивих гріхах своїх.
Усі вони звертають, ідуть своїм шляхом,
немов той кінь, що стрімголов до бою рветься.
7 Навіть лелека в небі знає
призначений для нього час прямувати до дому,
горлиця, ластівка і журавель також.
Але народ Мій не знає,
чого від нього жде Господь.
8 Як можете казати ви:
„Ми мудрі, бо Закон Господній з нами!”
Але ж насправді,
писарчуки спотворили все своїм пером брехливим[a].
9 А „мудрих” осоромлено,
їх нажахано й захоплено в полон.
Вони відмовились приймати Господнє слово.
Яка ж то їхня мудрість?
10 Тож Я віддам дружин їхніх іншим чоловікам,
віддам угіддя іншим хазяям.
Це так, бо від бідніших до багатих,
всі дбають лиш про незаконний зиск.
Усі люди: від пророка до священика—
всі віддались брехні.
11 Вони загоять дух недужий
народу легковажного Мого, кажучи:
„Усе гаразд! Нема причини піклуватись!”—
хоча рани ті смертельні.
12 Їм мусить бути соромно за скоєну гидоту.
Вони ж бо не соромляться цього,
бо сорому не мають зовсім.
Тож упадуть із рештою, кому належить впасти,
в час покарання згинуть всі разом вони”».
13 «Я все зберу і знищу,—Всевишній каже,—
не буде більше а ні винограду на лозі,
а ні смокв на смоковниці,
і, навіть листя, й те зів’яне.
Усе, що дав їм, буде забрано від них[b]».
28 Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»
29 У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха—македонців, які мандрували разом з Павлом. 30 Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили. 31 Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.
32 Тепер вже одні горлали одне, інші—інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися. 33 Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям. 34 Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»—і не вгамовувалися десь зо дві години.
35 Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь[a], котрий впав з небес. 36 І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно. 37 Бо ви привели сюди цих людей[b], хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили. 38 Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.
39 Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні. 40 Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот». 41 Скінчивши промову, він розпустив громаду.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International