Revised Common Lectionary (Complementary)
16 Міктам Давида.
Боже, опікуйся мною,
в Тобі я шукаю розради!
2 Кажу я[a] Господу: «Ти—мій Володар.
Благословення все моє—від Тебе!»
3 І послідовникам, всім праведним Твоїм,
кого Ти любиш (я кажу):
«Вшановую шляхетність їхню й велич!»[b]
4 А хто богів шукає інших,
зазнає той тяжких страждань.
Мені не по дорозі з ними,
і я не буду проливати за них жертовну кров!
І ймення їхні з уст моїх не злинуть!
5 Господь—це спадщина моя,
мого життя це чаша.
Моє майбутнє у Твоїх руках.
6 Мені щасливий випав жереб,
о так, чудесну частку я здобув[c].
7 Благословляю Господа.
Дає мені поради Він і навіть уночі
керують мною почуття оті.
8 Господь завжди переді мною[d].
Коли зі мною Він, завжди я у безпеці.
9 Тому щасливий я, втішається душа,
я житиму в безпеці.
10 Чому? Тому що не залишиш Ти мене в могилі[e],
не даси зотліть Твоєму вірному учневі[f].
11 Навчи мене життя прожити!
З Тобою поряд бути—
для мене це велика насолода!
А при Твоїй правиці іти—
то вже для мене щастя навіки!
15 Та погладкішав Єшурун[a] і вибрикнув.
Він став гладкий, вгодований і повний,
покинув Бога, що створив його.
16 Зневажив Скелю, що Його порятувала.
Вони розгнівали Його чужими богами.
Вони Його гидотами роздратували.
17 Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були,
богам, яких вони не знали,
та новим, які з’явились нещодавно.
Батьки твої про них не знали.
18 Забув ти Скелю, що життя тобі дала.
Забув ти Бога, що тебе у муках породив.
19 Господь побачив і відринув їх,
сини й дочки Його роздратували.
20 І мовив Він: «На них Я і не гляну.
Побачу Я, яка їм буде доля.
Вони зіпсований народ, то діти,
які до батька вірності не мають.
21 Вони мене розгнівали своїми небогами,
нікчемними бовванами своїми розлютили.
Тож нелюдами розлучу Я їх,
Я їх розгніваю лихим народом.
22 Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву,
палає він до підземелля мертвих.
І пожере він землю із її плодами,
й запалить він підніжжя гір.
23 Я наведу на них нещастя.
Я проти них нашлю всі Мої стріли.
24 Вони заслабнуть від голодомору,
їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар.
Нашлю на них Я диких звірів
із гадами отруйними разом.
25 По вулицях на них чигає меч разючий,
а по оселях—жах.
Ворог вб’є і хлопців і дівчат,
і немовлят разом з дідами сивими».
26 Сказав Я: «Вигублю Я їх,
зітру про них всі згадки серед людства.
27 Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять,
що їхні вороги все перекрутять, що скажуть:
„Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».
39 Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене.
Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю,
нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.
40 Підводжу руку Я Свою до неба і кажу:
„Так само правда це, як те, що Я живу повік”.
41 Я вигострю блискучого Свого меча
візьму Я в руку справедливість.
Я покараю ворогів Своїх,
тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.
42 Я Свої стріли кров’ю напою,
Я нагодую меч Мій плоттю
і кров’ю вбитих, полонених,
і головами тих вельмож ворожих.
43 Хваліть Його народ, народи,
бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх,
Він покарає ворогів Своїх,
очистить землю для Свого народу».
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 16:21-28; Мк. 8:31–9:1)
21-22 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».
23 І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе[a], узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною. 24 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. 25 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?
26 Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його[b], коли явиться, у Своїй славі й славі Свого Батька та святих Ангелів. 27 Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International