Revised Common Lectionary (Complementary)
64 Для диригента. Псалом Давидів.
2 Послухай моє слово, Боже,
і захисти від люті ворогів!
3 Сховай мене від замислів лихих людців,
врятуй від їхніх намірів нечесних.
4 В них язики, мов вигострений меч,
гіркі слова у них, мов влучні стріли, вилетіть готові.
5 Без попередження, зі схованки в кущах,
не розбираючись, чи щира то людина,
вони готові вбити її.
6 Одне одного підбадьорюють вони словами злими,
коли замислюють розкинуть сіті зради.
«Ніхто нас не побачить»,—кажуть так.
7 Свої підступні пастки приховавши,
вони шукають жертв собі.
Людина—потайна, закрите її серце.
8 Та Бог також Свою стрілу пускає,
тоді підтятий, упаде нараз запеклий ворог.
9 Бог може так зробити,
що ворог попаде у власну пастку.
І заніміє той, хто це побачить.
10 А потім зрозуміє, що там сталось,
про Божі діла почне оповідати.
11 Бог праведника щастям наділяє.
Бо чоловік той покладається на Бога,
тож чесні люди Бога прославляють.
Жалобна пісня над Фараоном
32 Двадцятого року дванадцятого місяця в перший день вигнання[a] слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, заведи жалобну пісню над фараоном, царем Єгипту і скажи йому:
„Вважаєш ти себе левом між народами,
але насправді, ти немов морська потвора,
що борсається у воді.
Ногами ти каламутиш воду,
й замулюєш єгипетські річки”».
3 Ось що Господь Бог говорить:
«Разом із багатьма людьми
накину Я на тебе сіті,
й тенетами Моїми вони витягнуть тебе.
4 Та опісля, Я кину тебе на землю,
жбурну у чисте поле.
Я пущу усіх птахів небесних
усістись на тобі.
Я дам усім звірям земним
насититись тобою.
5 Порозкидаю твоє м’ясо по горах,
долини сповню рештками твоїми.
6 Твоєю кров’ю Я позрошую поля до самих гір,
останками твоїми позаповнюю яруги.
7 Коли настане твій кінець,
Я вкрию темрявою небо й погашу зірки.
Я сонце хмарою закрию,
і місяць перестане світить.
8 Я затемню яскраві світила
в небі над тобою.
Я темрявою вкрию твою землю».
Так проголошує Господь Бог: 9 «Тривогу Я внесу в серця людей численних, як винищу тебе поміж народами, між землями, яких ти навіть і не знаєш. 10 Багато народів змушу я жахнутись, й царі тремтітимуть від жаху через тебе, як перед ними Я змахну Своїм мечем. І в день твого падіння кожен з них тремтітиме щомиті за своє життя».
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International