Revised Common Lectionary (Complementary)

17 Молитва Давида.

Юда і Тамар

38 На той час Юда залишив своїх братів і подався до одного адулламіта, якого звали Гіра. ² Там Юда побачив дочку одного ханаанця, якого звали Шуа. Він одружився з нею і ввійшов у неї. ³ Вона завагітніла й народила сина. І назвала вона його Ером.

⁴ Потім вона завагітніла знову й народила сина. І назвала вона його Онаном. ⁵ Потім вона народила ще одного сина і назвала його Шелах. Вона жила тоді в Кезиві, коли народився в неї Онан.

⁶ Юда знайшов своєму первістку Еру дружину на ім’я Тамар. ⁷ Та Юдин первісток Ер був лихим в очах Господніх. Тож Господь його вбив.

⁸ І Юда сказав Онану: «Ввійди до дружини покійного брата твого і виконай свій обов’язок перед братом^[a], зачни нащадка йому».

⁹ Онан знав, що дитина не вважатиметься його дитям, і хоч коли б спав з жінкою свого брата, то марнував своє сім’я на землю, щоб не давати більше нащадків своєму братові. ¹⁰ Те, що робив Онан, не сподобалося Господу, і Він убив також і Онана.

¹¹ Тоді Юда і сказав своїй невістці Тамар: «Вертайся до дому свого батька й не виходь заміж, аж доки не підросте мій син Шелах». А сам подумав: «Не вмер би й він так само, як його брати». Отже, Тамар пішла і жила у домі свого батька.

¹² Після того минуло чимало часу. Юдина дружина, дочка Шуа, померла. Коли минув час жалоби, Юда зі своїм другом адулламітом Гірою пішли до Тимни до чоловіка, який стриг його овець. ¹³ Хтось сказав Тамар: «Поглянь, он твій свекор іде до Тимни стригти свої вівці».

¹⁴ Знявши з себе вдовине вбрання, вона накинула на себе покривало, закуталася, та й сіла коло брами Енаїма, що по дорозі до Тимни. Бо знала вона, що Шелах уже виріс, а її не віддали йому за дружину. ¹⁵ Побачивши її, Юда подумав, що то повія, оскільки вона закрила обличчя. ¹⁶ Він звернув з дороги і підійшовши до неї, мовив: «Ходімо й любитимемо одне одного». Бо він не знав, що то була його невістка. А вона спитала: «Що ти даси мені, якщо любитимемося?»

¹⁷ Юда відповів: «Я пришлю тобі козеня зі свого стада». Тамар каже: «Тільки якщо даси мені щось у заставу, доки пришлеш його». ¹⁸ Юда й питає: «Яку заставу я маю тобі дати?» Вона й каже: «Свою печатку на мотузці і палицю, що в руці тримаєш». То він віддав їй те все. Потім спізнав її, і вона завагітніла від нього.

¹⁹ Тоді Тамар устала й пішла додому. Вона зняла з себе покривало і вдягнулась у своє вдовине вбрання. ²⁰ Потім Юда послав козенятко зі своїм другом Гірою-адулламітом, щоб він забрав його печатку на мотузці та палицю в тієї жінки, але Гіра не знайшов її. ²¹ Він розпитував людей: «Де та повія, що була біля Енаїма край дороги?» Але ті відповіли: «Ніякої повії тут не було».

²² Тож Гіра повернувся до Юди й каже: «Я не знайшов її, а тамтешні люди сказали мені: „Ніякої повії тут не було”. ²³ Тоді Юда сказав: „Нехай та застава залишається в неї, інакше з нас сміятимуться. Я посилав до неї козенятко, але ти її не знайшов”».

²⁴ Через три місяці Юді сказали: «Твоя невістка Тамар поводилась як повія. Он поглянь, вона й завагітніла від цього». Юда мовив: «Виведіть її і спаліть». ²⁵ Коли її виводили з хати, вона послала сказати своєму свекру: «Я вагітна від того, кому ці речі належать». І запитала: «Чиї це печатка, мотузка і палиця?» ²⁶ І тоді Юда впізнав їх і сказав: «Вона права, а не я, бо я не віддав їй мого сина Шелаха». Він більше не спав з нею.

Промова Павла

¹⁰ Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися. ¹¹ Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння. ¹² І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті. ¹³ Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.

¹⁴ Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків. ¹⁵ Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних. ¹⁶ Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.

¹⁷ Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в храмі. ¹⁸ І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення^[a], вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств. ¹⁹ Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене. ²⁰ Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном. ²¹ Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».

Ув’язнення Павла в Кесарії

²² Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу». ²³ Він наказав одному з офіцерів^[b] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.