Revised Common Lectionary (Complementary)

130 Пісня прочан.

¹³ Величезний натовп зібрався в Єрусалимі святкувати свято Опрісноків на другий місяць. ¹⁴ Вони усунули з Єрусалима вівтарі, побудовані на честь бовванів, й вівтарі для спалення запашного куріння і повикидали їх у долину Кідрон. ¹⁵ Вони закололи пасхальне ягня на чотирнадцятий день другого місяця. Священики та левити були посоромлені й освятилися, і принесли жертви всеспалення у храмі Господа. ¹⁶ Тоді вони зайняли належні місця й, за Законом Мойсея, чоловіка Божого, левити дали кров священикам, і ті окропили вівтар. ¹⁷ Оскільки багато хто з натовпу не освятився, то левити забивали пасхальних ягнят тих, хто не був належно освячений і не міг виконувати цей священний обряд для Господа. ^18-19 Хоча більшість людей, які прийшли з земель Ефраїма, Манассії, Іссаха́ра та Завулона, не очистилися, вони все ж їли Пасху всупереч Закону. Але Езекія помолився й за них, сказавши: «Нехай Господь, Який є добрим, простить кожного, хто в серці своїм вирішив шукати Бога, Господа Бога своїх батьків, навіть якщо він і не є достатньо чистим, згідно з правилами Святеє Святих».

²⁰ І Господь почув Езекію і простив народ. ²¹ Сини Ізраїля відзначали в Єрусалимі свято Опрісноків протягом семи днів. Вони були щасливі. Левити й священики прославляли Господа кожен день що було сили^[a].

²² Цар Езекія надихав усіх левитів, які добре розумілися на тому, як відправляти службу Господню. Люди відзначали те свято протягом семи днів і приносили мирні жертви. Вони дякували Господу й прославляли Його, Бога своїх предків.

²³ Уся громада вирішила святкувати ще сім днів. Вони радісно відзначали Пасху іще сім дні. ²⁴ Езекія, цар юдейський, дав тисячу бичків та сім тисяч овець для зібрання. Вельможі дали одну тисячу бичків та десять тисяч овець для зібрання. Багато священиків освятилися для святої служби. ²⁵ Всі люди були щасливі: вся громада юдейська, священики, левити, громада ізраїльська—усі, хто прийшли з Ізраїлю до Юдеї. ²⁶ Отож було в Єрусалимі багато радості. Подібного свята не було з часів Соломона, сина Давида, царя ізраїльського. ²⁷ Священики та левити встали й просили Господа благословити народ. Бог почув їх. Їхня молитва долинула до священного дому Господа на небесах.

Зцілення паралізованого

(Мт. 9:1-8; Лк. 5:17-26)

2 За кілька днів повернувся Ісус до Капернаума, і по місту пішла чутка, що Він був вдома. ² Тож зібралося там так багато людей, що місця не вистачало навіть за дверима. У той час, коли Ісус проповідував їм слово Своє, ³ надійшов гурт із паралізованим чоловіком, якого четверо несли на ношах. ⁴ Вони не могли пронести чоловіка до Ісуса крізь натовп, тож, розібравши дах будинку, де знаходився Христос, спустили до кімнати ліжко, на якому лежав паралізований. ⁵ Коли Він побачив, як сильно вони вірують, то мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».

⁶ Там сиділи деякі книжники, які бачили, що Ісус зробив, та почали говорити поміж собою: ⁷ «Як Він може казати таке? Він зневажає Всевишнього! Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»

⁸ Ісус одразу взнав, що вони думали про себе і сказав їм: «Чому ви так думаєте? ⁹ Що легше: сказати паралізованому: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай, візьми свої ноші і йди?” ¹⁰ Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: ¹¹ «Кажу тобі: вставай, бери постіль свою і йди додому». ¹² Тієї ж миті паралізований встав, забрав свої ноші, і на очах у всіх пішов собі. Всі були приголомшені та славили Бога. Вони казали: «Ми ніколи не бачили нічого подібного».